Російська керована авіабомба знищила врожай соняшнику на сільськогосподарському підприємстві в Аркадівці на Куп’янщині. Спалахнула пожежа, зерносховище зазнало пошкоджень, але люди вціліли. Нижче – про те, що це означає для аграрія і на який захист він має право розраховувати.
Що сталося в Аркадівці
Про удар повідомив Андрій Канашевич. За його інформацією, 31 жовтня окупанти атакували Аркадівку – село Шевченківської громади Куп’янського району Харківської області.
Для атаки росіяни застосували керовану авіаційну бомбу, або КАБ. Це зброя, яку скидають з літака на значній відстані від лінії фронту, а далі вона сама коригує траєкторію польоту. Точність у неї приблизна, а руйнівна сила чимала. Саме тому такі бомби дедалі частіше летять по цивільних об’єктах.
Від влучання на території господарства почалася пожежа. Вогонь знищив посіви соняшнику, а зерносховище отримало пошкодження. За офіційною інформацією, ніхто з людей не постраждав.
Чому агропідприємства взагалі стають ціллю? Бо склади, техніка й запаси пального мають подвійне призначення. Формально це цивільні об’єкти, та окупанти давно полюють на аграрний сектор прифронтових районів: руйнують елеватори, палять поля, знищують комбайни. Мета очевидна – підірвати продовольчу спроможність регіону й позбавити громаду роботи. Куп’янський напрямок обстрілюють щодня, тож кожне таке влучання – це ще один крок до того, щоб село залишилося без господарства, яке його годує.
Що насправді втрачає підприємство
Хтось скаже: подумаєш, поле згоріло, наступного року посіють знову. Насправді за кожним гектаром стоять реальні гроші, і вони вже витрачені.
Порахуймо, з чого складається собівартість соняшнику: насіння, добрива, засоби захисту рослин, пальне, зарплата механізаторів, оренда землі, амортизація техніки. Усе це підприємство вклало задовго до збирання. Коли врожай соняшнику гине за тиждень до жнив, бізнес втрачає не лише прибуток, а й те, що вже витратив.
Далі – зерносховище. Це не просто приміщення зі стінами та дахом. Це місце, де зберігають зібране, де працюють вентиляція і контроль вологості. Пошкоджений склад означає, що частину продукції нікуди подіти, навіть якщо вона вціліла. Додайте сюди ремонт, експертизу безпеки конструкцій і простої під час збиральної кампанії – а це вже прямі гроші, яких ніхто не поверне.
І третій шар втрат, про який згадують найрідше. Контракти. Аграрії працюють за форвардними угодами, коли покупець платить наперед або фіксує ціну. Невиконане зобов’язання – це штрафи, розірвані домовленості й підірвана репутація на кілька сезонів уперед.
Чи є це воєнним злочином
Так. Міжнародне гуманітарне право прямо захищає цивільні об’єкти та майно.
– Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року, пункт g статті 23. Заборонено знищувати майно супротивника, якщо цього не вимагає воєнна необхідність.
– IV Женевська конвенція 1949 року, стаття 53. Окупант не має права знищувати рухоме чи нерухоме майно, крім випадків абсолютної необхідності для воєнних операцій.
– Додатковий протокол I 1977 року, стаття 54. Посіви, худоба та запаси продовольства належать до об’єктів, критичних для виживання цивільного населення. Бити по них заборонено.
– Римський статут Міжнародного кримінального суду, стаття 8. Умисні удари по цивільних об’єктах кваліфікують як воєнні злочини.
В українському законодавстві є своя норма – стаття 438 Кримінального кодексу, порушення законів та звичаїв війни. Частина перша передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі. Якщо такі дії поєднані з умисним убивством, санкція зростає до 10–15 років або довічного ув’язнення.
Тут важливий момент. Строки давності до воєнних злочинів не застосовуються. Стаття 49 Кримінального кодексу прямо вказує: до злочинів проти миру і безпеки людства давність не застосовують. Тобто навіть якщо розслідування затягнеться на роки, винні не отримають прощення за строком.
Складнощі на практиці не в кваліфікації, а в доведенні. Треба встановити, з якого літака скинули бомбу, хто віддавав наказ і чи стала це системною практикою. Саме тому фіксація кожного епізоду на місці має критичне значення.
Як зафіксувати збитки: покроково
Ось послідовність, якої варто дотримуватися, якщо ваше господарство постраждало від обстрілу.
– Викличте поліцію та ДСНС. Пожежу треба задокументувати того ж дня, інакше потім складно довести, що займання сталося саме від удару.
– Подайте заяву до прокуратури або СБУ. Відомості вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, як вимагає стаття 214 Кримінального процесуального кодексу.
– Складіть акт обстеження. Запросіть представників громади, старосту, за можливості фахівців Держпродспоживслужби.
– Зафіксуйте все, що можна. Фото, відео, зйомка з дрона, GPS-координати воронок, перелік пошкодженої техніки та будівель.
– Замовте незалежну оцінку. Висновок оцінювача про вартість знищеного врожаю соняшнику та ремонту складу стане основою для розрахунку.
– Зберіть підтвердження витрат. Накладні на насіння й добрива, договори оренди, відомості про виплати, дані з Державного аграрного реєстру.
– Запишіть свідчення працівників. Люди, які бачили пожежу або працювали на полі, можуть стати свідками в суді.
Куди звертатися по компенсацію
Перше, що варто знати: універсальної каси для аграріїв поки немає. Механізми існують, але працюють по-різному, і жоден із них не дає швидких грошей.
Постанова Кабінету Міністрів № 326 від 20 березня 2022 року визначає загальний порядок розрахунку шкоди, завданої агресією. На її основі міністерства затверджують методики для окремих галузей, зокрема й для аграрного сектору.
Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації, діє в Гаазі під егідою Ради Європи. Це майданчик для майбутніх репарацій, і заяви за частиною категорій уже приймають. Щоправда, перелік категорій розширюється поступово, тож підприємствам, які втратили врожай соняшнику, варто уважно стежити за оновленнями.
Закон № 2923-IX про компенсацію за пошкоджене майно тут не помічник. Він стосується житла, а не виробничих об’єктів, тому зерносховище під нього не підпадає. Це давня больова точка українського законодавства.
Ще один шлях – цивільний позов у кримінальному провадженні. Стаття 128 Кримінального процесуального кодексу дозволяє заявити вимогу про відшкодування шкоди в межах уже відкритої справи про воєнний злочин. Окремо судитися не доведеться.
Позов до Російської Федерації в українських судах теж можливий, і шанси виграти справу чималі. Інше питання, що стягнути ці гроші в межах України майже неможливо. Реальні кошти з’являться тоді, коли запрацює механізм міжнародних репарацій.
Поки ці механізми лише вибудовують, найдорожчим ресурсом для аграрія залишається доведена історія втрат. Папір, який ви сфотографували того ж дня, важить більше, ніж будь-який юридичний висновок, написаний через рік. Тому найрозумніше, що можна зробити вже сьогодні, – завести звичку зберігати всі документи господарства в цифровій копії. Війна колись закінчиться, а питання, чим ви це доведете, залишиться.
