Уявіть: ви – студент денної форми, маєте законну відстрочку від мобілізації, але вас все одно затримують, скасовують відстрочку і відправляють до військової частини. Саме така історія сталася з позивачем у справі №260/4238/26, яку 11 вересня 2026 року розглянув Закарпатський окружний адміністративний суд. І суд сказав своє вагоме слово – призов визнали протиправним, а всі пов’язані з ним накази скасували.
Що трапилося: хроніка подій
Позивач мав оформлену відстрочку за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Це норма, яка захищає від призову здобувачів професійної, фахової передвищої та вищої освіти – тих, хто навчається за денною або дуальною формою і здобуває вищий рівень освіти, ніж мав раніше.
У червні 2026 року позивача затримали працівники Національної поліції та доставили до територіального центру комплектування. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів він значився як порушник військового обліку. Але водночас система показувала статус «користується правом на відстрочку».
І тут починається найцікавіше. Представники ТЦК провели «перевірку» і зробили висновок: якщо студент у момент затримання не сидів на парах, хоча мав би – значить, ухиляється від мобілізації. Відстрочку скасували. 5 червня 2026 року комісія оформила протокол №50/2026, а начальник ТЦК видав наказ №М292 про призов. Позивача відправили до військової частини, де вже 6 червня наказом №162/5338 його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Та позивач не здався. Його представник подав адвокатський запит, а згодом – позов до суду.
Що каже закон про студентську відстрочку
Тут важливий момент. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у статті 23 чітко визначає: призову не підлягають здобувачі освіти, які навчаються за денною або дуальною формою і здобувають рівень, вищий за попередній. Жодних додаткових умов – відвідуєш ти пари чи ні, склав сесію чи маєш «хвости» – закон не висуває.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року регулює порядок призову і дозволяє комісії при ТЦК скасувати відстрочку. Але виключно тоді, коли виявлено відсутність законних підстав для неї. Наприклад, якщо студента відрахували – підстава зникла. Або якщо через електронну взаємодію реєстрів з’ясувалося, що людина взагалі не є здобувачем освіти.
Ключове слово тут – «підстав». Вони або є, або їх немає. Посередніх станів закон не передбачає. Позивач залишався студентом, його не відраховували. Саме це і стало вирішальним аргументом.
Чому аргументи ТЦК розсипалися
Відповідач у відзиві на позов визнав: так, у реєстрі позивач мав статус особи, яка користується правом на відстрочку. Але, мовляв, перевірка показала – він не відвідував заняття. А от доказів цього – жодного.
Суд прямо вказав: ані підтвердження від навчального закладу, ані рішення про відрахування, ані будь-якого іншого документа, який би свідчив про втрату статусу здобувача освіти, ТЦК не надав. Сам лише рапорт офіцера мобілізаційного відділення – не доказ.
Чесно кажучи, це навіть трохи дивує. Хіба може посадова особа на власний розсуд вирішувати, чи достатньо старанно студент гризе граніт науки? Суд відповів однозначно: ні. Питання дотримання навчального плану – це відносини між студентом і закладом освіти, а не між студентом і ТЦК.
Військова частина у своєму відзиві теж не змогла нічого протиставити. Вона посилалася на те, що лише виконує іменні списки від ТЦК і не перевіряє законність мобілізації. І це справді так – але суд пішов далі.
Доктрина «плодів отруйного дерева»
Мабуть, найсильніший момент у всьому рішенні – це застосування доктрини «плодів отруйного дерева». Суть її проста: якщо початкове рішення незаконне, то все, що з нього виросло, теж отруєне. Неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат.
Суд послався на практику Європейського суду з прав людини – зокрема, справу «Рисовський проти України». У ній ЄСПЛ наголосив: державні органи не можуть отримувати вигоду від власних протиправних дій. Ризик будь-якої помилки покладається на державу, а не на людину. Суд також згадав цілу низку інших рішень – «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Іншими словами: якщо наказ про призов №М292 визнано протиправним, то й наказ командира військової частини №162/5338 про зарахування до списків – теж. Він похідний, а отже – такий самий незаконний.
На що ще звернув увагу суд
Суд вийшов за межі позовних вимог – і це окрема цікава деталь. Позивач просив зобов’язати військову частину виключити його зі списків. А суд додатково визнав протиправним і скасував сам наказ про зарахування. Чому? Бо цього вимагав ефективний захист порушеного права – а саме такий підхід передбачений пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окремо суд підкреслив: воєнний стан і брак мобілізаційних ресурсів – це не виправдання для порушення закону. Так, мобілізація – надзвичайно чутлива тема. Але права людини від цього не зникають. Державні органи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд зазначив: жоден нормативний акт не дозволяє посадовцям діяти на власний розсуд і мобілізовувати людину, яка має законну відстрочку від мобілізації. Навіть якщо дуже хочеться виконати план.
Що отримав позивач у результаті
Рішенням суду позов задоволено повністю. Дії ТЦК щодо призову визнано протиправними. Наказ начальника ТЦК №М292 від 5 червня 2026 року скасовано в частині призову позивача. Наказ командира військової частини №162/5338 від 6 червня 2026 року – теж скасовано. Військову частину зобов’язано виключити позивача зі списків особового складу.
Фактично це означає повернення до статусу, який був до незаконного призову, – військовозобов’язаного студента з дійсною відстрочкою від мобілізації.
Ця справа чітко окреслює межі, за які не можуть виходити посадові особи ТЦК, навіть посилаючись на «підозри» чи «внутрішні перевірки». Якщо ви маєте законне право на відстрочку – її не можна скасувати без належних доказів, отриманих у встановленому порядку. І Закарпатський окружний адміністративний суд переконливо це підтвердив.
