Уявіть: ви пробили фіскальний чек, видали його покупцеві, сплатили всі податки. Але податкова все одно штрафує вас на сотні тисяч гривень – бо у чеку не вистачає кількох обов’язкових рядків. Саме в таку халепу потрапила мережа автозаправних комплексів «Львів Інвест Груп 1», і справа дійшла аж до Верховного Суду.
П’ять АЗК, п’ять перевірок, майже 38 мільйонів гривень штрафів. Податківці виявили, що фіскальні чеки на цих заправках не відповідали вимогам – десь не було ставки ПДВ, десь зникли рядки про платіжну систему, а на одній з АЗК взагалі не друкувався QR-код. Компанія спробувала оскаржити санкції, і суд першої інстанції став на її бік. Та апеляція рішення скасувала, а касація залишила його без змін.
Чому так? Давайте розбиратися.
Що каже закон про реквізити чека
Вимоги до фіскального чека прописані не просто так. Уявіть собі паспорт без фотографії – начебто і документ, але щось із ним явно не те. Так само і з чеком: якщо бракує обов’язкових реквізитів, він втрачає статус розрахункового документа.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР) чітко встановлює обов’язок продавця: провести операцію через РРО на повну суму і видати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми та змісту. А що таке «встановлена форма та зміст» – розшифровує Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року.
Це Положення – по суті, інструкція: які рядки мають бути у чеку, що в них писати, і коли їх заповнювати. Наприклад, рядки 11–18 стосуються безготівкових розрахунків карткою – там мають бути ідентифікатор еквайра, реквізити платіжної картки, код авторизації, підпис касира. Рядок 21 – про ПДВ, рядок 26 – QR-код. Загалом – понад двадцять обов’язкових позицій.
Дрібний недолік чи відсутність реквізиту – у чому різниця
Ось тут криється найважливіший нюанс, на якому Верховний Суд наголосив окремо. Положення № 13 розрізняє дві ситуації.
Перша: реквізит у чеку є, але заповнений із помилкою. Скажімо, ставку ПДВ вказано 20% замість 7%. Це недолік – прикрий, але не фатальний. Документ не втрачає статус розрахункового.
І зовсім інша річ – коли реквізиту немає взагалі. Суди навели приклад: фіскальний чек без назви податку, без літерного позначення, без розміру ставки акцизного податку – це вже не просто недолік. Положення № 13 прямо каже: такий документ не приймається як розрахунковий. Юридично це рівнозначно тому, що ви не видали чек узагалі.
А далі вступає в дію пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР: 100% вартості проданих із порушенням товарів – штраф за перший раз. У випадку мережі АЗК ішлося про мільйонні обороти, тож і санкції вийшли відповідні.
Хто винен: продавець, банк чи розробник програмного забезпечення
Компанія намагалася перекласти відповідальність на інших. Мовляв, банк-еквайр (ПриватБанк) не забезпечив синхронізацію терміналів із РРО – тому рядки 11–18 у чеках і не друкувалися. А технічні збої сталися через блекаути, і обслуговуюча компанія ТОВ «Сінат» не змогла оперативно їх усунути.
Суди поставилися до цих аргументів скептично. По-перше, лист ПриватБанку не підтвердив, що термінали були фізично не з’єднані з РРО. Банк лише повідомив: він надає технічну документацію і супровід служби підтримки, а от впровадження програмних рішень – уже не його зона відповідальності. По-друге, у листах ТОВ «Сінат» ішлося про сервісне обслуговування реєстраторів, а не про програмування обов’язкових реквізитів. І жоден із цих документів не доводив, що компанія взагалі не могла сформувати правильний фіскальний чек.
Коротше кажучи: технічні труднощі – це бізнес-ризик платника податків. Вони не звільняють від обов’язку видавати коректні розрахункові документи.
Чи можна довіряти даним із СОД РРО
Окрема лінія захисту позивача стосувалася доказів. Податкова брала інформацію не з паперових чеків, а з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО). Це така державна база, куди в режимі реального часу надходять електронні копії всіх фіскальних чеків.
Адвокати компанії наполягали: податкова інформація – це не доказ, справжній доказ – лише паперовий чек. Але Верховний Суд із цим не погодився. У постановах від 9 вересня 2024 року та 20 листопада 2024 року він уже висловлював позицію: інформація із СОД РРО – законне джерело для висновків під час фактичної перевірки. Більше того, вона може бути самостійною підставою для таких висновків.
Логіка проста: дані до СОД РРО надходять безпосередньо з вашого ж таки реєстратора, без можливості змінити їх на сервері податкової. Це цифрове відображення тієї самої операції.
Що це означає для бізнесу
Кейс «Львів Інвест Груп 1» – яскраве нагадування: налаштування РРО – не та річ, яку варто відкладати на потім. Якщо ваше програмне забезпечення генерує фіскальний чек із пропущеними обов’язковими реквізитами – ви в зоні ризику, навіть якщо жодної копійки податків не приховано.
Зверніть увагу на три речі. Перше: перевірте, чи всі рядки, передбачені Положенням № 13, заповнюються у ваших чеках. Особливо це стосується рядків 11–18 для безготівкових розрахунків і рядка 21 для платників ПДВ. Друге: якщо використовуєте платіжні термінали – переконайтеся, що вони дійсно інтегровані з РРО і «підтягують» потрібні реквізити. І третє: не покладайтеся на те, що технічний збій чи відключення світла стануть виправданням. Суди дивляться на це прагматично – відповідальність лежить на суб’єкті господарювання. Саме він, згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зобов’язаний забезпечити коректну роботу реєстратора.
Справа № 380/20009/23 пройшла три кола судового розгляду і завершилася постановою Верховного Суду від 9 квітня 2026 року. Касаційну скаргу компанії залишили без задоволення, а штрафні санкції – в силі.
