Виключення даних з військового обліку – це не просто технічна процедура, а часом єдиний спосіб відновити справедливість, коли ТЦК вносить до Реєстру інформацію про порушення, якого насправді не було. Саме така ситуація сталася з військовозобов’язаним, який одного дня зазирнув у застосунок «Резерв+» і з подивом виявив там позначку про розшук. Далі – Одеський окружний адміністративний суд, кілька місяців розгляду і рішення, яке варто розібрати детально.
Уявіть собі: ви відкриваєте «Резерв+», щоб перевірити свої облікові дані, а там – інформація про порушення правил військового обліку та звернення ТЦК до Національної поліції. Приблизно так 9 січня 2026 року почувався позивач у цій справі. Жодних повісток він особисто не отримував, жодних протоколів щодо нього не складали. Звідки ж узявся цей запис?
Що насправді сталося
Восени 2025 року територіальний центр комплектування направив до виконавчого комітету місцевої ради розпорядження оповістити позивача про виклик на 6 жовтня 2025 року. Посадовці прийшли за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак чоловіка вдома не застали. Що зробили? Залишили повістку в поштовій скриньці – і на цьому все.
Коли позивач не з’явився у визначений час, ТЦК сформував електронне звернення до Національної поліції про доставлення цієї особи для складення протоколу. Причина – «Не прибув вчасно за повісткою». А далі цей запис потрапив до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів і засвітився у «Резерв+».
Ключовий момент: позивач ще в січні 2025 року особисто з’явився до ТЦК й уточнив свої облікові дані. У Реєстрі були і його адреса, і паспортні дані, і результати військово-лікарської комісії. Тобто жодної потреби ловити цю людину через поліцію, здавалося б, не існувало.
Чому повістка в поштовій скриньці – не повістка
Тут важливий момент, який часто забувають і самі військовозобов’язані, і подекуди представники ТЦК. Сам по собі факт складання повістки ще не означає, що людина зобов’язана за нею з’явитися. Обов’язок виникає тоді, коли повістку вручили належним чином.
Пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, чітко визначає, що вважається належним підтвердженням оповіщення. Це може бути:
- особистий підпис про отримання повістки;
- відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом;
- у разі надсилання поштою – відмітка поштового оператора про отримання, відмову від отримання або відсутність особи за адресою.
Залишення документа в поштовій скриньці без жодного підтвердження від оператора поштового зв’язку не підпадає під жоден із цих пунктів. Простіше кажучи, якщо вам кинули повістку в скриньку, а ви її навіть не бачили – юридично ви не зобов’язані за нею з’являтися.
Суд дослідив наданий ТЦК акт про оповіщення від 2 жовтня 2025 року і звернув увагу на кілька красномовних деталей. По-перше, акт датований 2 жовтня, а оповіщення, яке він засвідчує, відбулося 3 жовтня. По-друге, в акті не зазначено, який саме документ залишили в скриньці. По-третє, немає жодних даних про те, за якою адресою ця скринька знаходиться. І зрештою – жодного відеозапису, жодного підпису, жодної поштової відмітки.
Аргументи ТЦК, які не спрацювали
Відповідач у суді зайняв досить типову позицію. Мовляв, ми не притягували людину до адміністративної відповідальності, не оголошували її в розшук і взагалі ніяких рішень не приймали. Звернення до поліції – це лише службова процедура, передбачена абзацом третім пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Але суд подивився на це інакше. Коли ТЦК формує таке звернення, поліція отримує законну підставу затримати людину й доставити її до центру комплектування. Це не просто «службова позначка» – це реальний правовий наслідок, який безпосередньо зачіпає права громадянина. А отже, дії щодо складання та направлення такого звернення є діями суб’єкта владних повноважень, і адміністративний суд може перевіряти їхню правомірність.
Не допомогло ТЦК й посилання на той факт, що розділ «Правопорушення» в Реєстрі щодо позивача порожній. Позивач оскаржував не притягнення до адміністративної відповідальності, а саме безпідставне внесення запису, який у застосунку «Резерв+» виглядав як «Порушення правил військового обліку» (згодом формулювання змінили на «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції», але суть залишилася).
Що вирішив суд
Проаналізувавши всі обставини, Одеський окружний адміністративний суд дійшов однозначного висновку: відповідач не довів, що позивач отримав повістку №4955605 у спосіб, визначений законодавством.
Раз немає належного оповіщення – немає й обов’язку з’явитися за викликом. А раз немає обов’язку – немає і порушення, яке могло б бути підставою для звернення до поліції за пунктом 56 Порядку №1487.
Суд визнав дії ТЦК щодо складання та направлення запиту до Національної поліції протиправними. Крім того, оскільки запис у Реєстрі був прямим наслідком цих дій, суд зобов’язав відповідача виключити відповідні дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Ключовим орієнтиром для суду стала частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України: саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. ТЦК цього обов’язку не виконав: ані розпорядження №295 від 24.09.2025, на яке він посилався, ані інших доказів належного сповіщення позивача суду так і не надав.
Цікаво, що суд навіть вийшов за межі позовних вимог – і це рідкісний, але показовий момент. Під час розгляду справи ТЦК змінив назву позначки в електронному військово-обліковому документі з «Порушення правил військового обліку» на «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції». Причина і дата звернення залишилися тими самими. Суд вирішив, що просте виключення даних із попередньою назвою не захистить позивача, і зобов’язав видалити всю інформацію про це звернення – незалежно від того, як вона зараз називається.
Чесно кажучи, ця справа – гарний приклад того, як важливо не просто обурюватися несправедливістю, а йти до суду з чіткою правовою позицією. Повістка, кинута в поштову скриньку, не створює для військовозобов’язаного жодних обов’язків – і тепер це підтверджено судовим рішенням. А виключення даних з військового обліку, внесених на підставі такого «оповіщення», – цілком реальний інструмент захисту, якщо діяти вчасно й аргументовано.
