Виключення відомостей про порушення правил військового обліку – що вирішив суд у справі № 560/18910/25

Для зв'язку з адвокатом:

Виключення відомостей про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів – питання, яке для багатьох стає болючим зовсім несподівано. Людина відкриває застосунок «Резерв+» і бачить напис про розшук. Хмельницький окружний адміністративний суд 3 листопада 2026 року поставив крапку в одній із таких історій. Справа № 560/18910/25, головуючий – суддя Фелонюк Д.Л.

Позивач – військовозобов’язаний, який перебуває на обліку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Одного дня в його електронному військово-обліковому документі, сформованому 19 вересня 2025 року, з’явилася відмітка «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку». Причина – «не прибули за повісткою». Дата початку розшуку – теж 19 вересня 2025 року.

Цікава деталь: у тому ж документі зазначено «дані уточнено вчасно». Тобто людина свої облікові дані оновила. А порушником її чомусь записали.

Що відповів ТЦК на адвокатський запит

Адвокат позивача надіслав запит, і 30 вересня 2025 року ТЦК відписав. Мовляв, за місцем роботи чоловіка надіслали розпорядження № 10/8766 від 30 серпня 2025 року з вимогою з’явитися 9 вересня 2025 року о 09:00. Він не прийшов, отже порушив статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Далі ТЦК повідомив, що звернувся до поліції – шукати й доставляти громадянина для складення протоколу. Ось тут і починається найцікавіше.

Відзиву на позов відповідач не подав. Взагалі. А частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє суду вирішити справу за наявними матеріалами, якщо відзиву немає. Так і сталося.

Де була повістка

Суд перевірив докази й побачив дивну картину. Ані доказів направлення розпорядження № 10/8766, ані доказів його отримання позивачем у матеріалах справи не було.

Ще один факт, який варто тримати в голові. 25 червня 2024 року позивач уточнив свої військово-облікові дані, вказавши адресу проживання. Саме туди й мала прийти повістка. Проте ні підпису про отримання, ні поштового відправлення, ні відеозапису вручення суд не побачив.

Тепер про правила. Порядок № 560 прямо описує, як викликають людину до ТЦК:

  • пункт 28 – виклик здійснюється шляхом вручення або надсилання повістки;
  • пункт 34 – надіслати можна рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, причому після завершення 60 днів, відведених на уточнення облікових даних;
  • пункт 41 – належним підтвердженням оповіщення є особистий підпис, відеозапис вручення, відеозапис відмови від отримання або день проставлення поштової відмітки про відмову чи про відсутність людини за адресою.

Все конкретно й перевірно. Нічого з цього відповідач суду не показав. Значить, виклику в розумінні Порядку № 560 не було. А якщо не було виклику, немає й порушення правил військового обліку. Логіка проста, як двері.

Реєстр зберігає факти, а не підозри

Окремо суд дослідив, для чого взагалі існує Єдиний державний реєстр. Закон України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» визначає його як інформаційно-комунікаційну систему для збирання, зберігання та обробки даних про призовників, військовозобов’язаних і резервістів.

Пункт 20-1 частини 1 статті 7 цього Закону називає серед персональних даних відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу чи постанови.

Ось воно, ключове. Реєстр приймає не припущення, а встановлений факт – притягнення до відповідальності. Є протокол і постанова? Дані вносять. Немає? Вносити нічого.

А що в матеріалах справи? Нуль документального підтвердження. Більше того, сам лист від 30 вересня 2025 року фактично визнає: протокол за статтею 210-1 КУпАП не складався, постанова не виносилася. ТЦК лише збирався це зробити.

Суд висловився гранично ясно: відсутність юридичного факту притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про порушення військового обліку. Іншими словами, напис про розшук у «Резерв+» з’явився безпідставно. А застосунок, до слова, є складовою частиною Реєстру.

Чому звернення до поліції теж скасували

Тут важливий момент. Пункт 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, дозволяє ТЦК звертатися до Національної поліції. Але коли? Коли протокол про адміністративне правопорушення неможливо скласти на місці його вчинення. Мета – доставлення особи для складення протоколу.

Пункт 56 того ж Порядку № 1487 каже про адміністративне затримання й доставлення тих, хто вчинив правопорушення за статтями 210 або 210-1 КУпАП.

Питання на мільйон: як можна затримувати й доставляти людину для складення протоколу, якщо самого правопорушення ніхто не зафіксував? Ніяк. Суд прямо зазначив, що відсутність постанови виключає можливість реалізації права на звернення до поліції.

Тому протиправними визнали обидві дії: і внесення даних до Реєстру, і направлення звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.

Як суд відновлював порушене право

Частини 8 і 9 статті 5 Закону № 1951-VIII називають органами ведення Реєстру саме районні та міські ТЦК. Тож відновити справедливість можна лише через зобов’язання відповідача вчинити конкретні дії.

Суд зобов’язав ТЦК провести виключення відомостей про порушення правил військового обліку з Реєстру, а також надіслати до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Про ефективність захисту суд згадав не випадково. Посилався на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року. Засіб захисту має приводити до реального результату, а не до нових судів.

Цікаво, як тут працює розподіл доказування. Частини 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладають на відповідача обов’язок довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. ТЦК не довів нічого. Отже, позов задовольнили повністю.

Судові витрати й що далі

Про гроші. За подання позову немайнового характеру фізична особа сплачує 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Прожитковий мінімум на 1 січня 2025 року – 3028 гривень. За електронну подачу діє коефіцієнт 0,8.

Виходить 968,96 грн. Саме цю суму стягнули з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань за правилами частини 1 статті 139 КАС України. Позивач же сплатив 1211,20 грн, тож 242,24 грн він може повернути, подавши відповідне клопотання з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 7 Закону «Про судовий збір».

Рішення ще не набрало законної сили. Оскаржити його можна в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

І ось що варто запам’ятати кожному, хто колись побачить у «Резерв+» неприємний напис. Запис про порушення правил військового обліку – це не вирок і не істина в останній інстанції. Це лише відображення документа, який хтось мав скласти за законом. Немає документа – виключення відомостей про порушення правил військового обліку стає цілком реальною перспективою, і аж ніяк не подарунком долі.

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: