Виправлення даних військового обліку іноді нагадує бюрократичний лабіринт, де на вході у вас – офіційна довідка, а на виході – статус порушника в розшуку. Одеський окружний адміністративний суд 11 травня 2026 року поставив крапку в одній із таких історій. І хоча рішення ухвалене за позовом конкретної людини, його логіка важлива для кожного, хто зіткнувся з розбіжністю між паперовими документами та електронним реєстром.
Давайте розберемо цю справу без юридичного туману. Бо ситуація, чесно кажучи, страшенно життєва.
Що трапилося
Чоловік пройшов військово-лікарську комісію ще у серпні 2022 року. За результатами обстеження – за статтею 26 Б графи II розкладу хвороб (наказ Міноборони №402) – його визнали непридатним до військової служби. Про це свідчили два документи: запис у військовому квитку та окрема довідка ВЛК.
Здавалося б, питання закрите. Але через три роки чоловік відкрив застосунок «Резерв+» – і побачив там зовсім іншу картину. Він усе ще значився військовозобов’язаним, дані про ВЛК були відсутні, а сам він перебував у розшуку з позначкою «Не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК». Територіальний центр комплектування ще у вересні 2025 року звернувся до поліції.
Тобто поки людина жила з переконанням, що вона непридатна, система вважала її ухильником. І це не просто прикра формальність – за таких обставин поліція мала підстави для адміністративного затримання та доставлення до ТЦК.
Спроба вирішити питання без суду
22 жовтня 2025 року чоловік подав до свого територіального центру комплектування письмову заяву. Суть проста: приведіть дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів у відповідність до моїх документів. До заяви додав військовий квиток і довідку ВЛК №163/3946.
ТЦК відповів через три тижні. І відмовив.
Логіка відмови була такою: довідка ВЛК від 2022 року насправді означає не «непридатний», а «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний». А якщо так – то за Законом №3621-IX від 21 березня 2024 року чоловік був зобов’язаний до 5 червня 2025 року пройти повторний медогляд. Не пройшов – отримуй статус порушника за статтею 210-1 КУпАП і адмінрозшук.
Ключовий момент, на якому все й закрутилося: у довідці ВЛК було написано «непридатний до військової служби». Без жодних «мирний час/воєнний час», без «обмежено». Просто – непридатний. Але ТЦК прочитав цю довідку через власну оптику, додавши до неї те, чого там не було.
І ось тут починається суд.
Що сказав суд
Позивач вимагав одразу кілька речей: визнати дії ТЦК протиправними, зобов’язати виключити його з військового обліку, видалити дані про порушення, повідомити поліцію про відсутність підстав для затримання.
Суддя задовольнив позов частково – і це, до речі, типова картина для адміністративних справ. Бо суд не може підміняти собою державний орган там, де в того є дискреція – тобто право на власний розсуд.
Найважливіше з рішення: суд визнав відмову ТЦК протиправною. Аргументація була чіткою. По-перше, у довідці ВЛК написано «непридатний» – і жодних доказів того, що цей висновок незаконний, ТЦК не надав. Процедура визнання непридатності відбулася ще в 2022 році, ніхто її не оскаржував, незаконною не визнавалася. По-друге, ТЦК як орган ведення Реєстру зобов’язаний вносити до нього достовірні дані. Не «трактувати» їх, не «інтерпретувати» – а вносити те, що є в документах.
Крім того, суд підкреслив: процедури повторного взяття на облік осіб, раніше виключених через непридатність, законодавство не передбачає. А отже, весь ланцюжок – від відмови у внесенні змін до оголошення в розшук – був побудований на хибному фундаменті.
Що отримав позивач – а що ні
Суд зобов’язав ТЦК зробити три конкретні речі. Перше: повторно розглянути заяву про внесення даних про непридатність – з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Друге: видалити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку. Третє: направити до Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адмінзатримання та доставлення.
А от вимогу зобов’язати ТЦК безпосередньо внести зміни до Реєстру суд не задовольнив. Тут важливий нюанс, який варто розуміти всім, хто планує судитися з держорганами. У ТЦК є дискреційні повноваження – право діяти на власний розсуд у межах закону. Суд не може замість ТЦК прийняти рішення про внесення даних. Але може зобов’язати ТЦК це питання вирішити – і вирішити правильно, з огляду на висновки суду.
Саме так і сталося. Суд по суті сказав: ваша відмова незаконна. Тепер перегляньте рішення, і цього разу – без самодіяльності з трактуванням документів.
Окремий штрих: суд стягнув з ТЦК на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Невелика сума, але символічна – державний орган заплатив за власну протиправну поведінку.
Чому ця справа важлива
Кейс показує кілька речей, які прямо стосуються багатьох військовозобов’язаних.
Найперше: паперовий документ має значення. Якщо у вашому військовому квитку чи довідці ВЛК зазначено одне, а в «Резерв+» відображається інше – це не дрібниця, яку можна ігнорувати. Це привід для негайного виправлення даних військового обліку.
Друге: сама процедура виправлення прямо передбачена законодавством. Пункт 4 Порядку, затвердженого постановою Кабміну №559, встановлює: якщо дані паперового документа не збігаються з Реєстром, ви можете звернутися до ТЦК із заявою, і зміни мають внести протягом п’яти робочих днів. Не «можуть внести», а «мають».
Третє: якщо ТЦК відмовляє – суд залишається дієвим механізмом захисту. Причому, як бачимо, навіть без участі відповідача в засіданнях. У цій справі ТЦК взагалі не подав відзив на позов – і це не завадило суду ухвалити рішення на користь позивача. Стаття 77 КАС України чітко каже: обов’язок доводити правомірність своїх дій у таких справах лежить на держоргані, а не на громадянинові.
І четверте, можливо, найважливіше. ТЦК намагався застосувати до чоловіка вимогу про повторний медогляд, яка за Законом №3621-IX стосується виключно обмежено придатних. Але чоловік ніколи не був обмежено придатним – він був непридатним. Ця підміна понять – з «непридатного» на «обмежено придатного» – і стала першопричиною всього конфлікту. І суд цю підміну побачив.
Ця історія не про те, як «перемогти систему». Вона про те, що іноді для захисту власних прав достатньо просто уважно читати власні документи. І не погоджуватися, коли хтось читає їх інакше, ніж там написано.
