Власник авто, який добровільно передав його іншій особі, сам несе ризик його втрати – судова практика

Якщо власник добровільно передав майно іншій особі, він несе ризик його втрати, і витребування такого майна у добросовісного набувача неможливе –такою є позиція Верховного Суду по справі № 208/5532/18 викладена у постанові від 15 січня 2025 року.

Обставини справи

Жінка подала до суду позов про визнання свідоцтва про реєстрацію ТЗ недійсним, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та користування.У позові вона вказала, що передала своє авто Mitsubishi Pajero за договором позички, а згодом дізналася, що його зареєстрували за іншою особою. Відповідно до умов договору позички ТЗ вона, як позичальник, зобов`язалась передати А, як користувачу, автомобіль у безоплатне користування, а користувач зобов`язувався прийняти вказаний транспортний засіб у користування та повернути його на першу вимогу позичальника або зі спливом строку дії договору у задовільному стані з урахуванням нормального зносу. Позивачка передала користувачу А автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі від ТЗ, що зазначено в акті прийому-передачі.

Через 4 роки позивачка звернулась до А із вимогою про повернення авто, то користувач повідомив її, що автомобіль разом із документами та ключами він передав своєму знайомому, місцезнаходження якого йому невідомо.

Згодом позивачка дізналась, що автомобіль, який вона дала у користування вже зареєстрований за громадянином Б відповідно до довіреності. У своїй позовній заяві позивачка вказала, що не уповноважувала нікого на відчуження ТЗ, і що авто вибуло з приватної власності поза її волею.

Рішення суду

За рішенням суду першої інстанції позов було задоволено. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції – свідоцтво про реєстрацію ТЗ визнати недійсним, скасувати його реєстрацію, витребувати авто на користь позивачки та визнати її власником авто.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скасував їх та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне:

Право власника розпоряджатися своїм майном закріплено в ст. ст. 317, 319 ЦК України. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач отримує право власності, якщо майно не може бути витребуване відповідно до ст. 388 ЦК України. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). Віндикація застосовується, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин, а майно вибуло з володіння поза волею власника.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України власник може витребувати майно у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі (було загублене, викрадене або іншим шляхом незаконно відчужене).

Однак, якщо майно передано добровільно, ризик його втрати несе сам власник.

Тому, з врахуванням того, що судами встановлено добровільне передання позивачкою на підставі договору позики належного їй ТЗ, а також з урахуванням особливостей правого режиму транспортного засобу як рухомого майна, у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України.

Тобто, якщо власник добровільно передав майно іншій особі, він сам несе ризик його втрати, і витребування такого майна у добросовісного набувача неможливе.

Але, при цьому, власник має право пред’явити позов про компенсацію завданих збитків від особи, якій майно було передано в користування.