У справах про встановлення батьківства головну роль відіграють належні докази, за допомогою яких є можливим підтвердити походження дитини від конкретної особи. Законодавством не встановлено вичерпного переліку таких доказів, ними можуть бути документи (фотографії, листи, анкети), інформація від свідків, а також результати судово-генетичної експертизи.
Встановлення батьківства відбувається у судовому порядку в тому разі, якщо ймовірний батько дитини вже помер. До заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна подати такі документи:
- документи, що підтверджують родинні зв’язки (сімейні фото, листи, анкети, рішення судів, витяги з домових книг тощо);
- довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;
- пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і потенційним батьком дитини;
- результати ДНК-експертизи.
Цей перелік не є вичерпним – до справи можна додавати будь-які інші відомості, що можуть підтвердити факт батьківства.
Важливо! Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку про визнання батьківства в судовому порядку. Однак, відповідно до процесуальних норм, всі докази батьківства повинні оцінюватись судом в їх сукупності.
ДНК-експертиза в справах про встановлення факту батьківства
Як роз’яснює Міністерство юстиції, найбільш переконливим доказом у справах про встановлення батьківства є ДНК-експертиза. Її точність сягає 99%. Під час дослідження порівнюються зразки ДНК дитини та ДНК батьків.
Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через декілька днів, так і через місяць.
При судовому розгляді справи про встановлення батьківства, сторони повинні обрати експертну установу за взаємною згодою. Якщо такої згоди не досягнуто, тоді суд самостійно вирішить в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК. За потреби суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку.
Суд враховує всі отримані докази в їх сукупності – кожен окремий документ чи висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказу, але й його належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи. Після розгляду всіх обставин суд виносить рішення.
У випадках, коли батько помер і немає зразків його ДНК, суд може призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього проводиться ексгумація та подальше дослідження біологічного матеріалу
