Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові по справі №168/1083/23 від 13 лютого 2025 року сформулював правову позицію, відповідно до якої для кваліфікації дій особи, як ухилення від мобілізації достатньо встановити факт отримання повістки та неявки до ТЦК без поважних причин.
Обставини справи
Військовозобов’язаний громадянин, який перебував на обліку у ТЦК та був придатним до військової служби за станом здоров’я та обізнаним про його призов під час мобілізації, не з’явився без поважних причин у пункт збору до ТЦК для відправки до військової частини. Цими своїми діями (бездіяльністю) військовозобов’язаний порушив процес комплектування ЗСУ під час мобілізації і тим самим ухилився від призову під час мобілізації.
Суди першої інстанції визнав обвинуваченого винним і засудив за ст. 336 КК (Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
У своїй касаційній скарзі засуджений вказав на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи в частині вручення йому «бойової» повістки за місцем його роботи.
Позиція ККС Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Для обґрунтування правової позиції ККС ВС вказав
За приписами статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов’язані та резервісти) зобов’язані з’явитися на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.
Невстановлення часу вручення повістки, не впливає на об’єктивну і суб’єктивну сторони кримінального правопорушення, основними елементами яких є саме факт наявності такої повістки та наслідок у вигляді невиконання зазначених у ній приписів (нез’явлення до ТЦК у встановлений строк).
Отже, для кваліфікації діяння за статтею 336 ККУ (Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) як ухилення від мобілізації достатньо встановити факт отримання військовозобов’язаним повістки та його неявку без поважних причин у зазначені місце і час до ТЦК.
