У Держпраці нагадали, що право на відпустку гарантується законодавством, однак за певних умов роботодавець може відмовити працівнику.
Відпустки за згодою сторін
Роботодавець може відмовити працівнику у наданні відпустки у тих випадках, коли вона надається за угодою сторін.
Це стосується відпусток, які надаються тільки за домовленістю з роботодавцем (наприклад, відпустка без збереження заробітної плати). Під час воєнного стану працівник може просити таку відпустку на будь-який строк , але остаточне рішення все одно ухвалює роботодавець.
Особливі умови воєнного стану
Згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відпустку можуть не надати працівнику, якщо він залучений до роботи на об’єктах критичної інфраструктури.
Винятками є тільки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до 3-х років.
Надання щорічної відпустки
Щорічні відпустки надаються відповідно до графіка відпусток, затвердженого роботодавцем та профспілкою (трудовим колективом). Працівника письмово повідомляють про дату відпустки не пізніше ніж за 2 тижні.
Відпустку можна ділити на частини, одна з яких не може бути менше ніж 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику протягом 12 місяців після завершення робочого року.
Роботодавець може відмовити у наданні щорічної відпустки в тому випадку, коли працівник просить відпустку поза межами встановленого графіка.
Гарантоване право на відпустку
Певні категорії працівників мають гарантоване право на відпустку і у цих випадках роботодавець не може відмовити:
- щорічна відпустка у строки, визначені графіком;
- навчальні та творчі відпустки;
- відпустка для участі у змаганнях;
- відпустки працівникам, які мають дітей.
