Сирена завиває, а ваше підприємство не має власного підвалу. Найближча захисна споруда – у сусідньому торговому центрі, за кілька кварталів. Чи не порушує роботодавець ваші права, скеровуючи вас так далеко? Почнімо з головного: жоден нормативний акт не називає конкретної відстані до укриття в метрах чи кілометрах. Але це не означає, що роботодавець може просто махнути рукою. Давайте розбиратися, де закінчується здоровий глузд і починаються справжні юридичні обов’язки.
Ключовий документ тут – Кодекс цивільного захисту України. Стаття 20 прямо каже: суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити працівників засобами колективного захисту. До таких засобів належать захисні споруди цивільного захисту або найпростіші укриття. І от що цікаво – кодекс не вимагає, щоб ця споруда неодмінно перебувала у власності підприємства. Тобто ви можете використовувати чуже укриття, розташоване за межами вашого заводу чи офісу. Головне – щоб воно реально існувало і було доступне в момент небезпеки.
Друга опора – стаття 13 Закону «Про охорону праці». Вона зобов’язує роботодавця створити безпечні умови праці на кожному робочому місці. Сюди входить і безпека під час надзвичайних ситуацій. Недостатньо просто сказати: «Біжіть куди бачите». Потрібен продуманий план дій, який фізично можна виконати.
Саме тому весь порядок поведінки при сигналі «Повітряна тривога» має бути прописаний у локальному документі підприємства. Це внутрішній наказ або інструкція, яку затверджує керівник. Уявіть його як персональний компас для колективу: там чітко зазначають адресу укриття, маршрут до нього та пояснюють, як швидко повернутися до роботи після відбою.
Коли роботодавець розробляє цей маршрут, він не має права керуватися лише бажанням заощадити час. Треба врахувати пішу доступність – адже транспорт під час тривоги часто зупиняється. Слід перевірити, чи відчинені двері сховища в робочі години, чи немає на шляху аварійних перешкод, і чи не доведеться персоналу перетинати жваву автомагістраль під звуки вибухів.
І тут ми підходимо до головного питання: чи існує гранична відстань до укриття, яку не можна перевищувати? Ні. Положення про організацію оповіщення, затверджене постановою Кабінету Міністрів №733, теж оминає цю тему. Уряд свідомо не став вписувати конкретну цифру, адже ситуації бувають надто різними. Те, що прийнятно для компактного офісу в спальному районі, може виявитися смертельно небезпечним для великого заводу на околиці.
Однак відсутність метражу не означає, що про відстань можна забути. Тут запрацює принцип розумності. Якщо єдине доступне укриття розташоване за три кілометри, і пішки туди доведеться йти пів години відкритою місцевістю, інспектор ДСНС цілком може визнати таке планування незадовільним. І в разі нещасного випадку постане питання: чи зробив керівник усе можливе, щоб захистити людей?
Відстань до укриття на практиці оцінюють не лінійкою, а часом, потрібним для безпечного переміщення. До того ж треба думати про людей, які рухаються повільніше – через вік, хворобу чи просто через те, що у них тремтять ноги від страху. Хороший роботодавець вибере таку споруду, до якої середньостатистичний працівник дістанеться швидше, ніж триватиме перша хвиля небезпеки.
Як бути, якщо своєї споруди немає, а сусідній бізнес-центр має чудовий підвал? Використовувати чуже укриття закон дозволяє, але з розумом. Просто постукати у двері під час тривоги – погана ідея. Порядок доступу треба врегулювати заздалегідь. Найнадійніший шлях – укласти письмовий договір із балансоутримувачем захисної споруди. У ньому фіксують адресу, години доступу, кількість осіб і відповідальних.
Якщо ж укласти договір не вдалося, варіант «простіше» теж існує. Роботодавець може зафіксувати інформацію про чуже укриття у своєму локальному наказі. Але для цього потрібно переконатися, що споруда справді відчинена та придатна. І обов’язково провести для працівників інструктаж: показати маршрут, розповісти, хто відчиняє двері, і як поводитися всередині.
Зверніть увагу на деталь, яку часто випускають з уваги. У локальному документі мають бути вказані не лише адреса й маршрут, а й відповідальні особи. Це означає, що хтось із колективу повинен зустріти людей біля входу, перевірити наявність і за потреби допомогти. Без такої організації навіть найближча відстань до укриття перетворюється на хаос.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков