Забезпечення позову до подання позовної заяви – інструмент, який прокуратура дедалі частіше використовує у справах про стягнення необґрунтованих активів. І хоча для власників майна це завжди стрес, Верховний Суд у травні 2026 року чітко пояснив: коли йдеться про цивільну конфіскацію, правила гри дещо інакші. Давайте розберемо реальну історію, яка дійшла до касації.
Що сталося
Уявіть: ви працюєте начальником управління освіти в районній адміністрації Києва. Ваша мати купує квартиру за 4,65 мільйона гривень. А на ваш банківський рахунок протягом кількох років надходить готівка на понад 2,5 мільйона – через термінали, поповнення, перекази від сторонніх осіб.
Саме така ситуація склалася навколо ОСОБА_1 – посадовиці, яка з 2013 року обіймає керівну посаду в Дніпровській районній адміністрації Києва. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) дійшов висновку, що ані квартира, оформлена на матір посадовиці, ані гроші на її рахунках не могли бути придбані за законні доходи.
Загальна сума активів, які прокурор вважає необґрунтованими, сягає 7 257 780 гривень. Сюди входять квартира площею 116,7 кв. м вартістю 4 650 000 грн, зареєстрована на матір посадовиці, та грошові кошти в розмірі 2 597 780 грн, що перебували на банківському рахунку самої ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Чому прокурор пішов до суду до подання позову
Тут важливий момент: гроші з рахунку на момент звернення до суду вже були витрачені. Безповоротно. Тож арештувати саме їх прокурор не міг. Але ж у власності посадовиці є інше майно.
Ідеться про новенький Nissan X-Trail 2025 року випуску вартістю 2 165 000 гривень. Авто придбали в травні 2025-го – буквально за кілька місяців до того, як прокуратура вирішила діяти.
Прокурор звернувся до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) із заявою про забезпечення позову ще до подання самої позовної заяви. Він просив накласти арешт на квартиру матері посадовиці та на автомобіль, а також заборонити вивезення автівки за межі України. Логіка проста: якщо не вжити заходів зараз, майно можуть відчужити, і виконувати рішення суду потім буде просто нема на чому.
Прокурор надав суду чималий пакет доказів: копії декларацій посадовиці за 2019–2020 та 2024 роки, відомості з Державного реєстру речових прав, договори купівлі-продажу, платіжні інструкції, дані про пенсійні виплати матері, інформацію з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Усе це мало підтвердити одну тезу: офіційних доходів обох жінок категорично не вистачало для придбання таких активів.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
ВАКС заяву прокурора задовольнив повністю. Апеляційна палата ВАКС залишила це рішення без змін. Суди виходили з кількох ключових міркувань.
Прокурор навів достатньо даних, які дозволяють вважати активи необґрунтованими. Вартість майна, на яке накладається арешт (6 815 000 грн), є співмірною із загальною вартістю оспорюваних активів (7 257 780 грн). Арешт накладено без заборони користування – тобто власники можуть і далі жити в квартирі та їздити на авто. І головне: невжиття заходів створює реальний ризик того, що виконати майбутнє рішення буде неможливо.
Що сказав Верховний Суд
Власниця майна подала касаційну скаргу. Її адвокат наводив кілька аргументів: мовляв, прокурор не сплатив судовий збір, вартість майна не підтверджена експертизою, суди не застосували зустрічне забезпечення, а самі заходи є непропорційним втручанням у право власності.
Верховний Суд у постанові від 06 травня 2026 року (справа № 991/8752/25) залишив касаційну скаргу без задоволення. І ось чому це рішення варте вашої уваги.
Судовий збір: платити не треба
Відповідно до пункту 15 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. І це правило, наголосив Суд, поширюється також на заяву про забезпечення відповідного позову. Жодних платежів від прокурора не вимагається.
Співмірність і тягар доказування: головна інтрига
Ось тут – ключовий висновок усієї справи. Верховний Суд зазначив: у справах про цивільну конфіскацію саме відповідач має доводити недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення позову. Не прокурор.
Чому так? Бо можливість власника в будь-який момент розпорядитися майном є беззаперечною. Вимагати від прокурора доказів того, що відповідач збирається це зробити, означало б застосовувати, як висловився Суд, «заздалегідь недосяжний стандарт доказування». Іншими словами – доводити очевидне.
Крім того, відсутність експертної оцінки спірного майна на стадії забезпечення позову не є фатальною помилкою. Такі доводи, пояснив Суд, підлягають оцінці під час розгляду справи по суті, а не на етапі вжиття забезпечувальних заходів.
Зустрічне забезпечення: чому суди не зобов’язані його застосовувати
Адвокат скаржився, що суди не застосували зустрічне забезпечення – тобто не зобов’язали прокурора внести певну суму як гарантію відшкодування можливих збитків відповідачів.
Але, як нагадав Верховний Суд, обов’язок суду застосовувати зустрічне забезпечення виникає лише у випадках, прямо передбачених частиною третьою статті 154 Цивільного процесуального кодексу України. Це ситуації, коли позивач не має зареєстрованого місця проживання в Україні та майна на її території, або коли є докази, що майновий стан позивача ускладнить відшкодування збитків. У цій справі таких підстав не було.
До того ж, відсутність зустрічного забезпечення в ухвалі про арешт не позбавляє відповідача права звернутися з окремим клопотанням про це пізніше. Таку позицію Верховний Суд висловлював ще у постанові від 30 червня 2021 року в справі № 752/2342/19.
Пропорційність втручання: де межа
Суд підкреслив: арешт накладено без заборони користування майном. Квартира залишається у володінні власниці, автомобілем теж можна користуватися – не можна лише продати чи вивезти за кордон. Таке обмеження не є свавільним чи непропорційним.
Колегія суддів окремо наголосила, що забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням. Його значення – захистити законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач діятиме недобросовісно. Це не покарання і не конфіскація до рішення суду, а запобіжник.
Чому ця справа змінює практику
Справа № 991/8752/25 фіксує кілька принципових позицій, які тепер враховуватимуть усі суди під час розгляду клопотань про забезпечення позову у справах про необґрунтовані активи.
У цій категорії спорів діє «презумпція ризику»: якщо прокурор навів достатньо даних про сумнівне походження активів, суд може накласти арешт без додаткових доказів того, що відповідач збирається майно приховати. Спростовувати необґрунтованість активів і доводити недоцільність арешту – це тягар відповідача, а не прокурора. Судовий збір за такі заяви не сплачується. А відсутність зустрічного забезпечення не є підставою для скасування ухвали про арешт.
Верховний Суд залишив без змін ухвалу ВАКС від 29 серпня 2025 року та постанову Апеляційної палати ВАКС від 03 жовтня 2025 року. Арешт на квартиру вартістю 4,65 млн грн і Nissan X-Trail вартістю 2,165 млн грн залишається чинним – до вирішення спору по суті. А це означає, що інститут забезпечення позову у справах про цивільну конфіскацію й надалі працюватиме як потужний інструмент у руках прокуратури, і суди, вочевидь, готові цю практику підтримувати.
