Відшкодування збитків після російського удару по логістичному центру Файно Маркет – це не один позов і не одна заява. Це три різні правові історії, які майже не перетинаються між собою. Якщо змішати їх в одному документі, справа розсиплеться на формальні відмови.
Компанія повідомила, що 14 жовтня ввечері ворог ударив по її логістичному центру. Серед співробітників є постраждалі та загиблі. Мережа вже попередила покупців про затримки поставок і відсутність окремих позицій асортименту, а логістичні ланцюги доводиться вибудовувати заново.
Давайте розберемося, що тут є кримінальною справою, що – цивільним позовом, а що – трудовою виплатою. Бо покарати винних і отримати гроші – це два різні процеси з різними правилами.
Що юридично сталося в ніч удару
Удар по об’єкту, де працюють цивільні люди, – насамперед кримінальне правопорушення. Загибель і поранення цивільних, руйнування приватного майна підпадають під статтю 438 Кримінального кодексу України, тобто порушення законів та звичаїв війни. Сама агресія як така описана у статті 437 КК України.
Кримінальне провадження потрібне не лише для покарання. Його матеріали стають фундаментом для будь-яких майбутніх виплат. Без постанови про визнання потерпілим, без протоколів огляду та висновків експертів довести розмір шкоди буде майже неможливо.
Отже, в одній події зійшлися три самостійні треки:
- кримінальний, де держава доводить воєнний злочин;
- цивільний, де компанія й окремі люди вимагають грошей за знищене майно та втрачений дохід;
- соціально-трудовий, де йдеться про виплати родинам загиблих і постраждалим працівникам.
Практика показує просту річ: перші дні після удару важать дуже багато. Поки слідчі працюють на місці, доступ до уламків відкритий, а свідки ще пам’ятають деталі. За місяць відновити ту саму картину буде значно важче.
Хто і як вимагає відшкодування збитків за майно
Тут головна норма – стаття 22 Цивільного кодексу України. Вона ділить збитки на дві частини: реальні втрати, тобто зруйноване й пошкоджене майно та витрати на рятування й оцінку, і упущену вигоду – дохід, який підприємство не отримало через простій. Стаття 1166 ЦК України додає загальну підставу: шкоду, завдану майну, відшкодовує той, хто її завдав.
Складські приміщення, товарні запаси, техніка, зірвані контракти з постачальниками – усе це рахується. Але не на око. Потрібні інвентаризаційні описи, бухгалтерські документи, договори, висновки оцінювачів. Кожна цифра має спиратися на папір або на касовий документ.
З упущеною вигодою складніше. Суд не вірить у круглі суми, взяті зі стелі. Доведеться показати динаміку продажів за попередні місяці, середній обсяг відвантажень, план поставок на квартал і те, як усе це обірвалося за одну ніч.
Для нерухомості діє окремий механізм – Закон України № 2923-IX від 23 лютого 2023 року про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій нерухомого майна внаслідок бойових дій. Заяви подають через Реєстр пошкодженого та знищеного майна, який працює в застосунку Дія.
Нюанс у тому, що закон писався передусім під житло. Для промислових, складських і комерційних об’єктів він діє з обмеженнями, тож бізнесу не варто розраховувати лише на нього. Потрібні ще цивільні вимоги до агресора та заяви до міжнародних механізмів.
Реєстр збитків у Гаазі: черга формується вже зараз
Міжнародний трек виглядає так. У 2023 році при Раді Європи створили Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Фізично він працює в Гаазі, а заяви почали приймати 2 квітня 2024 року.
Грошей цей Реєстр поки не платить. Він фіксує вимоги, щоб потім, коли з’явиться повноцінний компенсаційний механізм, не довелося збирати докази заново. Заявки подають за визначеними категоріями, серед яких майнові втрати та шкода здоров’ю.
Заповнити документи можна самому або через представника. Проблема в іншому: люди відкладають це на потім, а потім не можуть знайти ні фото зруйнованої будівлі, ні довідку про дохід. Хто подався раніше, той має повнішу картину своїх втрат.
Чому гроші не прийдуть швидко
Найнеприємніша частина розмови. Росія не визнає ані наших судів, ані наших вимог. Тому рішення українського суду проти неї – це радше документ, який фіксує борг, ніж інструмент, за яким завтра спишуть кошти. Персональне відшкодування збитків через суд у Києві майже ніколи не закінчується реальною виплатою.
Реальні джерела виплат виглядають приземленіше:
- державні програми підтримки постраждалих, які фінансуються з бюджету;
- фонд для ліквідації наслідків збройної агресії, куди надходять, зокрема, конфісковані російські активи;
- майбутній міжнародний компенсаційний механізм, який поки що на стадії домовленостей.
Кожен із цих шляхів вимагає підтверджених, задокументованих втрат. За усними поясненнями ніхто не платитиме.
Родини загиблих працівників: про що часто забувають
Окрема тема, яка губиться в перші тижні після трагедії. Заробітна плата, не виплачена працівникові на день смерті, не згорає. Її видають членам сім’ї, а право на такі платежі входить до спадщини за правилами Цивільного кодексу.
Далі – державні виплати постраждалим цивільним особам. Вони призначаються за окремими урядовими порядками і залежать від встановленого статусу: поранення, інвалідність, втрата годувальника. Щоб цей статус отримати, потрібні медичні документи та матеріали розслідування.
Моральну шкоду родичі загиблих можуть стягувати за статтею 1177 ЦК України. Вона стосується шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Шлях довгий і залежить від слідства, але він реальний.
Ще один документ, який варто отримати, – матеріали розслідування нещасного випадку. Якщо травми чи загибель сталися під час роботи, роботодавець проводить таке розслідування за порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів № 337 від 17 квітня 2019 року. Для родини це офіційне підтвердження обставин, а не просто слова керівництва.
Докази, які працюють через рік і через п’ять років
Ось де найбільше втрачають часу. Емоції зашкалюють, а паперів ніхто не збирає. А між тим саме папери визначають, чи буде відшкодування збитків узагалі.
Що варто зробити в перші дні:
- викликати поліцію та ДСНС і дочекатися внесення події до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- зберегти фото, відео, записи камер, контакти працівників, які вижили і все бачили;
- замовити незалежну оцінку збитків до того, як уламки вивезуть і майданчик розчистять;
- підняти бухгалтерію: залишки товару, договори поставок, графіки відвантажень, щоб порахувати упущену вигоду.
Окремо зберігайте все, що підтверджує масштаб простою. Повідомлення компанії про затримки поставок і зниклі позиції асортименту – це теж доказ, хоч як дивно це звучить.
Термінів, які можуть згоріти, у таких справах небагато, але вони є. За загальним правилом статті 257 ЦК України позовна давність за вимогами про відшкодування шкоди становить три роки. Судова практика щодо збитків від збройної агресії ще тільки формується, але чекати десять років точно не варто.
Якщо ви працівник або родич загиблого, перевірте, чи внесена подія до реєстру розслідувань і чи визнані ви потерпілими. Бізнесу варто зібрати паперові сліди втрат. Ці дії виглядають буденно, але саме вони через роки вирішать, чи буде що відшкодовувати.
