У Кропивницькому суд визнав місцевого жителя винним у закликах до насильства щодо військовослужбовців ТЦК та засудив до двох років іспитового строку. Історія, яка почалася з анонімних дописів у месенджері, завершилася цілком реальним вироком – і тепер це прецедент, що нагадує: віртуальний простір давно перестав бути зоною безкарності.
Чоловік, чиє ім’я не розголошується, упродовж 2024 року публікував у Telegram відверті заклики до розправи над військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Йшлося не просто про емоційні вигуки – слідство зафіксувало конкретні пропозиції захоплювати заручників, грабувати та перешкоджати законній діяльності Збройних Сил України. Крім того, у дописах знайшли виправдовування збройної агресії Росії.
Тут важливий момент: самі по собі слова в соцмережах часто сприймаються як щось несерйозне. Але коли йдеться про заклики до насильства щодо військовослужбовців ТЦК, межа між «просто думкою» і кримінальним правопорушенням дуже тонка. Закон не розрізняє, чи ви кричали це на мітингу, чи надрукували в закритому чаті – якщо висловлювання містить пряме спонукання до протиправних дій, воно стає об’єктом уваги правоохоронців.
Щоб довести злочинний характер публікацій, слідчі призначили судово-лінгвістичну експертизу. Фахівці проаналізували тексти, контекст, наявність дієслів у наказовому способі, загальну тональність. Результат виявився однозначним: опубліковані матеріали містили заклики до протиправних дій та елементи виправдовування російської агресії. Саме цей доказ став ключовим для суду.
Уявіть собі експерта, який читає повідомлення так, як їх сприйме пересічна людина. Якщо написано: «Беріть зброю, захоплюйте будівлі, бийте» – це вже не оціночні судження, а пряма інструкція. Лінгвістична експертиза фіксує таку різницю й перетворює її на юридичний аргумент.
Суд кваліфікував дії фігуранта за низкою статей Кримінального кодексу України. Серед них – публічні заклики до насильницької зміни влади, перешкоджання діяльності ЗСУ, а також виправдовування збройної агресії РФ. Кожна з цих статей передбачає реальне позбавлення волі, і в підсумку чоловік отримав п’ять років ув’язнення. Але без конфіскації майна.
І ось тут найцікавіше: суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробувальним строком на два роки. Тобто до в’язниці він не поїхав – принаймні зараз. Що це означає на практиці? Протягом двох років йому доведеться виконувати певні обов’язки: з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, а головне – не вчиняти жодного нового злочину. Якщо за цей час випробувальний строк минує без порушень, реальне покарання не застосовуватиметься.
Чому суд обрав саме такий підхід? Кримінальний кодекс дозволяє застосовувати іспитовий строк, коли є підстави вважати, що виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства. Зазвичай враховують щире каяття, співпрацю зі слідством, відсутність попередніх судимостей. У цій справі деталі не розкривали, але очевидно, що суд визнав фігуранта не настільки небезпечним, щоб негайно відправляти за ґрати.
Тепер засуджений перебуває під пильним наглядом, а сам вирок став ще одним нагадуванням: заклики до насильства щодо військовослужбовців ТЦК – це не просто «гостра критика» чи «емоції». Це діяння, яке прямо підриває обороноздатність країни, особливо в умовах воєнного стану.
Коли людина в соцмережі пропонує захоплювати заручників або грабувати, вона не просто висловлює невдоволення. Вона створює небезпечний прецедент, який може підштовхнути інших до реальних дій. Саме тому правоохоронна система реагує на такі випадки дедалі жорсткіше.
До речі, багато хто помилково вважає, що анонімність в інтернеті гарантує безпеку. Але Telegram залишає цифрові сліди, які дають змогу ідентифікувати автора. У цій справі слідчі зібрали достатньо доказів, щоб довести провину без будь-якого сумніву.
Варто також згадати, що останнім часом суди дедалі частіше розглядають справи про заклики до насильства щодо військовослужбовців ТЦК. Це тривожний сигнал, який показує, що в суспільстві є ті, хто готовий переступати межу закону через внутрішнє несприйняття мобілізаційних процесів. Але закон не робить знижок на особисті переконання – є чіткі правила, і їх порушення тягне за собою відповідальність.
Цікаво, що призначене покарання – п’ять років позбавлення волі – виглядає досить серйозним. І воно могло стати реальним, якби не можливість іспитового строку. Тобто суд показав: порушення тяжке, але держава готова дати шанс на виправлення без ізоляції. Чи скористається ним засуджений – покаже час.
У підсумку ця справа не просто про одного чоловіка і його дописи. Вона про те, як працює правосуддя в умовах війни, коли інформаційний простір стає ще одним полем бою. І кожен, хто вирішить підіграти ворогу навіть словом, ризикує отримати не віртуальний бан, а цілком реальний строк.
