Уявіть: ви відкриваєте застосунок «Резерв+», а там – неприємний сюрприз. «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку». Причина – не прибули за повісткою. Ось тільки жодної повістки ви в руках не тримали.
Саме так сталося з позивачем у справі, яку 22 червня 2026 року розглянув Хмельницький окружний адміністративний суд. І рішення виявилося на боці громадянина.
Давайте розберемо цю історію детально – вона стане в пригоді кожному, хто стикається з подібними записами у військово-облікових документах.
Що сталося
У серпні 2025 року чоловік зайшов у мобільний застосунок «Резерв+» і побачив там запис, якого раніше не було. У сформованому військово-обліковому документі значилося: дата початку розшуку – 18 серпня 2025 року, причина – «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Номер у реєстрі «Оберіг» – 090520232651664900049.
Позивач стверджував, що жодних повісток не отримував. Його не викликали до територіального центру комплектування належним чином. До адміністративної відповідальності за статтями 210 чи 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не притягували.
Більше того, ще до появи цього запису – 18 травня 2025 року – адвокат позивача надіслав до ТЦК адвокатський запит. А 23 червня сам чоловік подав письмову заяву, просив долучити до особової справи медичні документи. Тобто людина не ховалася, а навпаки – активно комунікувала з військкоматом.
Як діяв ТЦК
І ось тут починається найцікавіше. Відповідач – територіальний центр комплектування – навіть не скористався правом подати відзив на позов. Тож суд розглядав справу за наявними матеріалами, керуючись частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від ТЦК не надійшло жодного документу. Жодного.
Суд спеціально перелічив у рішенні, чого саме бракувало серед доказів. Не було підтвердження вручення повістки. Не було доказів належного виклику до ТЦК. Не було протоколу про адміністративне правопорушення. Не було постанови про притягнення до відповідальності. Навіть звернення до Національної поліції щодо доставлення позивача – і того не знайшлося.
Коротше кажучи, ТЦК вніс запис про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (він же – реєстр «Оберіг»), не маючи для цього жодного документального підґрунтя. Принаймні, суду його так і не показали.
Що каже закон
Тут важливий момент. Суд нагадав прості, але фундаментальні речі.
По-перше, Конституція України вимагає, щоб органи влади діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Це не побажання – це правило.
По-друге, Кодекс адміністративного судочинства України покладає обов’язок доказування саме на суб’єкта владних повноважень. Тобто не громадянин має виправдовуватися, а ТЦК – доводити, що діяв законно. Частина друга статті 77 КАС України сформульована однозначно: відповідач зобов’язаний подати всі наявні в нього документи.
По-третє, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» чітко визначає, які саме відомості вносяться до реєстру. Зокрема, пункт 20-1 частини першої статті 7 цього закону говорить про відомості щодо притягнення до адмінвідповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП. Тобто мають бути протокол, постанова – а не просто чиєсь внутрішнє переконання.
Суд також звернув увагу на Порядок №1487, затверджений Кабінетом Міністрів України. У пункті 79 цього порядку описано, як ТЦК має реагувати на порушення: звертатися до поліції, складати протоколи. Інакше кажучи, передбачена цілком конкретна процедура, а не автоматичне внесення запису до реєстру.
Ключова теза суду: сам по собі факт наявності запису в реєстрі «Оберіг» не доводить, що цей запис внесений правомірно. Потрібен первинний документ-підстава.
Як суд оцінив дії ТЦК
Суд застосував ретроспективний підхід. Тобто дивився на ситуацію очима відповідача станом на момент внесення спірного запису. І запитав: а на підставі чого, власне, ТЦК вніс ці дані?
Відповіді не знайшлося.
У матеріалах справи були медичні документи позивача, його заяви, адвокатський запит, поштові квитанції. Але все це лише підтверджувало одне – людина не уникала контактів із ТЦК. А от чим керувався сам центр комплектування, вносячи запис про порушення правил військового обліку, так і залишилося загадкою.
Суд прямо зазначив: ТЦК повинен був довести, які саме відомості вніс, на підставі яких документів, якими нормами це передбачено і чим підтверджується причина «Не прибули за повісткою». Нічого з цього переліку доведено не було.
Крім того, суд не став заглиблюватися в питання придатності позивача до служби чи його зняття з обліку в минулому. Ці обставини просто не стосуються справи. Навіть якби позивач був абсолютно придатним і ніколи не знімався з обліку – ТЦК однаково мав би довести законність свого запису. А цього не сталося.
Окремо варто згадати позицію Верховного Суду, висловлену ще в постанові від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18: суд оцінює рішення суб’єкта владних повноважень виключно за тими мотивами, якими цей суб’єкт керувався на момент їх прийняття. Не можна «заднім числом» придумати обґрунтування, якого не існувало тоді, коли вчинялися дії.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Суд визнав дії ТЦК протиправними і зобов’язав виключити з реєстру «Оберіг» відомості про порушення позивачем правил військового обліку.
Цікаво, що суд обрав комбінований спосіб захисту. Просто визнати дії незаконними – замало, адже запис так і висів би в реєстрі. Тому суд прямо зобов’язав ТЦК видалити спірні дані. І це не втручання в дискреційні повноваження, а усунення наслідків уже доведеного порушення.
Також із ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 1211,20 грн на користь позивача. Невелика сума, але принципова: той, хто програв, – платить.
Що це означає на практиці
Це рішення – нагадування про те, що внесення будь-яких відомостей до державних реєстрів не може відбуватися «на око». Потрібні документи. Потрібна процедура. І якщо державний орган не може підтвердити, на якій підставі він вчинив ті чи інші дії, – суд стає на бік людини.
Крім того, справа показує: мовчання ТЦК у суді не рятує. Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України працює безвідмовно – не подав доказів, значить, не довів правомірності.
Ну і практична порада: якщо ви побачили в «Резерв+» запис про порушення правил військового обліку, з яким категорично не згодні, – фіксуйте це одразу. Робіть скріншоти, формуйте військово-обліковий документ. Надсилайте адвокатські запити, звертайтеся із заявами. Паперовий слід – це те, що допомагає суду відновити справедливість, коли ТЦК не може пояснити власні дії.
Адже навіть найсуворіший державний орган не звільнений від обов’язку діяти в межах закону. І ця справа – ще один доказ того, що закон справді працює.
