Зміст заповіту становлять розпорядження заповідача стосовно його майнових прав та обов’язків. Оскільки склад спадщини визначається на момент її відкриття, не має значення, чи володів заповідач зазначеним майном на час складання заповіту (ст. 1236 ЦК України).
Хто може бути спадкоємцем
Спадкоємцями можуть бути не тільки члени сім’ї чи родичі, а й будь-які треті особи. В тому випадку, коли у родичів, яких не включили до заповіту, є сумніви щодо добровільності дій спадкодавця при складанні заповіту, вони можуть оскаржити заповіт у судовому порядку.
Відповідно до законодавства, заповідач має право не включати до заповіту осіб, які є спадкоємцями за законом. Але разом з цим, закон визначає категорії осіб, яких не можна позбавити спадщини – вони мають право на обов’язкову частку незалежно від умов викладених у заповіті (непрацездатні батьки, неповнолітні діти, непрацездатні діти, малолітні особи, тощо).
Заповідач має право залишити (заповісти), своє майно не тільки фізичним особам, а й юридичним особам – організаціям або державі. Спеціальної процедури для цього не потрібно, такі спадкоємці просто зазначаються у заповіті.
Особливості розподілу майна та дійсність заповіту
При посвідченні заповіту не потрібно підтверджувати наявність зазначеного в ньому майна. Якщо на момент відкриття спадщини це майно буде втрачене або відчужене, то відповідна частина заповіту втрачає чинність.
Заповідач може розпорядитися всією спадщиною або визначити долю тільки її частини. Якщо в заповіті зазначена тільки частина майна, решта майна належного спадкодавцю на момент його смерті, розподіляється між спадкоємцями за законом (ст.ст. 1261–1265 ЦК). При цьому, особи яким частина спадщини переходить за заповітом, мають право також на частку т.аповіданого майна (т.. 1245 ЦК). Однак ті, кого у заповіті позбавлено права на спадкування, не можуть претендувати на іншу частину майна (ч. 2 ст. 1235 ЦК).
Спеціальні розпорядження у заповіті
Заповіт може містити ряд спеціальних умов щодо майна та спадкоємців. До таких спеціальних розпоряджень належать:
Підпризначення спадкоємця (субституція) – визначення особи, яка отримає спадщину у тому разі, якщо основний спадкоємець відмовиться від прийняття спадщини або не зможе її прийняти (помре до відкриття спадщини).
Заповідальний відказ (легат) – покладення на спадкоємця обов’язку виконати певні дії на користь третьої особи.
Покладення – зобов’язання спадкоємця виконати конкретні умови, наприклад, доглядати за кимось з родичів спадкодавця.
Встановлення сервітуту – надання певних прав користування майном спадкодавця іншим особам (до прикладу – будинок залишається в спадщину одному спадкоємцю, а право користування земельною ділянкою надається усім членам родини).
Окрім цього, складаючи заповіт, спадкодавець може зазначити в ньому побажання щодо організації свого похорону, увічнення пам’яті або розпорядження особистими паперами.
