Що робити, якщо ви подали заяву на відстрочку від призову поштою, а військкомат її просто проігнорував? Саме з такою ситуацією зіткнувся позивач у справі №420/33550/25, яку розглядав Одеський окружний адміністративний суд. І рішення від 20 травня 2026 року розставило крапки над «і»: відмовчуватися ТЦК не має права.
Про що взагалі йшлося
Уявіть: у вас є мати з інвалідністю II групи. Інших родичів, які за законом зобов’язані про неї піклуватися, немає. Це класична підстава для відстрочки за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Саме на цю норму й послався чоловік, коли 12 травня 2025 року надіслав до територіального центру комплектування цінний лист із описом вкладення. У конверті лежала заява за формою з додатка 4 до Порядку №560 і повний пакет підтвердних документів: копії паспортів, довідка МСЕК про інвалідність матері, пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження.
ТЦК отримав лист 14 травня 2025 року. Далі – тиша.
Що пішло не так
Жодного рішення – ні про надання відстрочки від призову, ні про відмову – позивач не отримав. Ані дзвінка, ані листа, ані повідомлення в електронний кабінет. Хоча за пунктом 60 Порядку №560 комісія ТЦК зобов’язана розглянути заяву протягом семи календарних днів. Максимум – п’ятнадцять, якщо знадобилися додаткові запити до держорганів.
Чесно кажучи, схожі історії трапляються часто. Багато хто стикався з тим, що ТЦК просто «не помічає» заяв, поданих поштою. Мовляв, приходьте особисто – тоді й поговоримо.
Лише після адвокатського запиту, аж 4 вересня 2025 року, ТЦК надіслав відповідь. У ній повідомили: у наданні відстрочки відмовлено. Причини? Документи подані поштою, військово-лікарську комісію не пройдено, облікові дані не уточнено, військово-обліковий документ не отримано.
Клієнту «рекомендували» з’явитися особисто. Але жодного офіційного рішення комісії – з протоколом, із посиланням на закон, із чіткою мотивацією – так і не з’явилося.
Що сказав суд
І ось тут важливий момент. Суд розібрав аргументи ТЦК і визнав їх безпідставними.
По-перше, Порядок №560 дійсно вимагає, щоб військовозобов’язаний подав заяву «особисто». Але «особисто подати» не означає «особисто прибути». Надіслати документи поштою від свого імені – це теж особисте подання. Суд прямо наголосив: ані Закон №3543-XII, ані Порядок №1487 не зобов’язують людину фізично з’являтися до ТЦК, щоб подати заяву на відстрочку від призову.
По-друге, ТЦК не має права ухилятися від прийняття рішення. Це його виключна компетенція. Іншими словами, він зобов’язаний або надати відстрочку, або видати мотивовану відмову за формою додатка 7 до Порядку №560 – з посиланням на конкретні норми закону.
Лист у відповідь на адвокатський запит рішенням не є. Це просто… лист.
Процедурний нюанс
Коли справа дійшла до суду, ТЦК навіть не подав відзив на позов. Хоча отримав усі процесуальні документи через електронний кабінет вчасно.
А відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву без поважних причин суд може розцінити як визнання позову. Що, власне, і сталося. Суд визнав обставини, викладені позивачем, визнаними відповідачем.
Що в результаті
20 травня 2026 року суд ухвалив рішення, яким:
- визнав бездіяльність ТЦК протиправною;
- зобов’язав ТЦК розглянути заяву по суті та прийняти одне з двох: або надати відстрочку від призову, або оформити мотивовану відмову;
- стягнув із ТЦК на користь позивача 968,96 грн судового збору.
Водночас суд відмовив у вимозі зобов’язати ТЦК надати відстрочку автоматично. І це логічно: суд не підміняє собою адміністративний орган. Він лише змушує цей орган працювати за законом.
Кілька речей на майбутнє
Надсилайте заяву на відстрочку цінним листом з описом вкладення. Це ваш головний доказ того, які саме документи ви подали. Зберігайте поштову квитанцію і рекомендоване повідомлення про вручення – вони фіксують дату отримання листа ТЦК.
Якщо протягом семи (максимум п’ятнадцяти) днів відповіді немає – це вже порушення. Пишіть адвокатський запит, скаргу до вищого ТЦК, звертайтеся до суду.
І найголовніше: відповідь ТЦК на кшталт «ми відмовили, бо ви не прийшли особисто» – це не рішення про відстрочку від призову. Закон вимагає чіткої процедури: засідання комісії, протокол, вмотивована відмова за встановленою формою. Якщо цього немає – суд буде на вашому боці.
Так, це забирає час. Але справа №420/33550/25 показала: суд бачить різницю між реальним розглядом заяви та її імітацією. І стає на бік того, хто діяв за правилами, навіть коли інша сторона ці правила вирішила проігнорувати.
