П’ять турів — чотири перемоги, і жодного разу не було нудно. «Полісся» увірвалося в сезон так, ніби хтось забув сказати житомирцям, що чемпіонат довгий і сили треба економити. Команда Руслана Ротаня зараз друга, але в неділю може знову очолити таблицю — для цього потрібно взяти своє в черговому матчі. І, чесно кажучи, те, що ми бачимо, поки що дуже схоже на серйозну заявку.
Стартували «вовки» з характером — програвали «Чорноморцю», але перевернули гру і вирвали 2:1. Це був не просто результат, це був сигнал: команда вміє тримати удар. А вже в другому турі приїхав «Харків» — прямий конкурент за медалі — і поїхав із трьома пропущеними. 3:1, без шансів, без питань.
Єдиний збій стався там, де ніхто не чекав. «Зоря» — 1:2, два необов’язкові м’ячі, прикра поразка, якої могло й не бути. Але давайте відверто: якби не цей матч, ми б зараз говорили про стовідсотковий результат. А так — говоримо про реакцію. А реакція вийшла гучною: у наступному турі «Полісся» поклало на лопатки чинного чемпіона — «Шахтар» — 2:0. Сухо, впевнено, сенсаційно — обирайте будь-яке слово, усі підійдуть.
А потім була «Кудрівка». Двічі. Спочатку 5:1 в чемпіонаті, потім 2:0 в Кубку. В обох випадках — контроль, в обох випадках — без нервів. Це та сама зрілість, яку хочуть бачити в команді, яка претендує на щось серйозне.
Тут важливий момент: у «Полісся» зараз немає права на паузу. У турнірній таблиці надто щільно, а календар не прощає розслаблення. І якщо команда справді хоче повернути лідерство, кожен матч має бути зіграний як останній.
Тепер давайте подивимося на інший полюс таблиці. Тут у нас «Лівий Берег» — команда, яка повернулася в еліту і, схоже, відразу встановила рекорд миролюбності. Усі чотири матчі в УПЛ — нічия. Усі чотири. Жодної перемоги, жодної поразки. Абсолютна гармонія.
І це не якась там випадковість. У «лелек» аж три серії, які тривають прямо зараз. Перша — безпрограшна, 16 матчів, ще з Першої ліги. Друга — безпрограшна вже в Прем’єр-лізі. Третя — нічийна в Прем’єр-лізі. Тобто сам факт: команда не програє, але й не виграє. І поки що це найбільш послідовна характеристика їхнього сезону.
Розбираємо по матчах. «Кудрівка» — 0:0. «Кривбас» — 1:1, і тут, чесно кажучи, «Лівому Берегу» десь не поталанило на більше. «Карпати» — 1:1, витиснуте очко, але взяте. І останній тур — «Чорноморець» — знову 0:0, гра, яку навряд чи хтось передивлятиметься на повторі. А попереду ще матч із «Динамо» в грудні — його перенесли, і відбудеться він лише взимку.
Виходить цікава ситуація. З одного боку — «Полісся», яке летить уперед, відчуває смак перемог і не боїться грати першим номером. З іншого — «Лівий Берег», який обирає нічийні коридори і поки що не може знайти ключ до перемог у еліті. Перше — це історія про максималізм, друге — про обережність.
І ось у чому штука: обидві команди задають питання, на які немає простих відповідей. Чи зможе «Полісся» підтримати темп і не розгубити очок там, де їх чекають? І коли «Лівий Берег» нарешті переведе якісь із цих нічиїх у щось конкретне — бодай би у ту ж перемогу? Бо поки що це виглядає як чемпіонат двох різних світів усередині однієї й тієї самої ліги.
До слова — Житомир. І якщо там усе піде за планом, то вже в неділю ми побачимо не просто «Полісся» на першому місці. І тоді нічийні серії «Лівого Берега» стануть ще більш помітним фоном для тих, хто дійсно б’ється за вершину.
