Коли мова заходить про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, багато хто уявляє собі нескінченну тяганину з документами. Справа № 560/10997/26, яку розглянув Хмельницький окружний адміністративний суд, показує іншу картину. Іноді система все ж працює на людину, хоч і не без опору.
Давайте розберімося, що сталося. Військовослужбовець подав рапорт про звільнення, бо його матір отримала ІІ групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду. Ситуація, чесно кажучи, знайома багатьом родинам. Але командування частини відповіло відмовою, пославшись на те, що документи «не підтверджують» потрібних обставин.
Тут важливий момент. Чоловік зібрав начебто повний пакет: довідку лікарсько-консультативної комісії, витяг із рішення експертної команди, свідоцтва про розірвання шлюбу і смерть батьків, документи про народження. Але військова частина вирішила, що цього замало.
Що вимагає закон для такого звільнення
Підстави для звільнення викладені у статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ. Абзац 12 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті дозволяє звільнити військовослужбовця, коли треба доглядати за одним із батьків, який має І чи ІІ групу інвалідності.
Але є умова. Поруч не має бути інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б взяти цей догляд на себе. Або ж такі родичі існують, але самі потребують постійної допомоги за висновком медичної комісії.
Крім закону, процедуру регулює Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Воно вимагає, щоб військовослужбовець подав по команді рапорт і документи, які підтверджують підставу звільнення.
Чому командування відмовило
Військова частина наполягала на двох речах. По-перше, що довідка лікарсько-консультативної комісії від 07.11.2025 року № 1018 нібито не годиться як доказ потреби в догляді. По-друге, що немає доказів відсутності інших родичів, здатних доглядати матір.
Суд подивився на це інакше. І ось тут починається найцікавіше.
Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» називає два документи як альтернативу для підтвердження потреби в постійному догляді. Це або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я. Тобто достатньо одного з них.
Військовослужбовець надав довідку ЛКК, де прямо вказано, що його матір за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду. Отже, ця вимога закону виконана. Верховний Суд ще у постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 підтвердив: висновок ЛКК є належним документом для такої мети.
Хто ж із родичів міг доглядати
Тепер про другу претензію частини. Чи є в матері інші члени сім’ї, які можуть здійснювати догляд? Суд подивився на документи уважно.
Шлюб матері розірвано, чоловіка немає. Батьки матері померли. А єдиний інший син, тобто рідний брат позивача, сам проходить військову службу. Отже, фактично доглядати матір більше нікому.
Оце і є ключова відмінність від формального підходу. Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 пояснив: «відсутність інших членів сім’ї» означає реальну відсутність таких людей, які могли б фактично здійснювати постійний догляд. Не абстрактних родичів на папері, а живих людей, здатних і готових допомагати.
Суд також зауважив одну річ, яку варто запам’ятати. Вимагати документ, який неможливо надати, це покладати на людину надмірний тягар. Командування, по суті, просило довести відсутність того, чого й так немає, при цьому не даючи належної оцінки вже поданим паперам.
Що вирішив суд
Хмельницький окружний адміністративний суд визнав відмову військової частини протиправною. Позов задовольнили повністю.
Логіка проста. Коли військовослужбовець надав повний і вичерпний перелік документів, які підтверджують право на звільнення, у командування немає дискреційних повноважень діяти на власний розсуд. Тобто не можна сказати «міг би й відмовити». Закон вимагає єдиного можливого рішення – видати наказ про звільнення.
Це не просто гарна фраза. Той самий Верховний Суд у справі № 380/16966/24 наголосив, що закон не передбачає альтернативних варіантів дій для військового командування, коли суд встановив наявність підстав для звільнення. Відтак частину зобов’язали прийняти рішення про звільнення з урахуванням висновків суду.
Чому ця справа важлива
Для інших військовослужбовців ця історія має практичну цінність. Вона показує, які документи насправді працюють, а які аргументи командування суди відкидають.
По-перше, довідка ЛКК про потребу в постійному догляді – це повноцінний доказ. Не треба думати, що «справжнім» вважається лише висновок МСЕК. По-друге, відсутність інших родичів оцінюється по факту, а не за переліком уявних осіб. Якщо брат служить, а батьки померли, це реальна відсутність тих, хто міг би допомогти.
Крім того, справа № 560/10997/26 нагадує про статтю 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних спорах саме відповідач, тобто суб’єкт владних повноважень, має доводити правомірність свого рішення. Військова частина цього не зробила, і саме тому програла.
Окремо суд зазначив, що підстав для розподілу судових витрат немає, бо позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат сторони не заявляли.
Звісно, кожна ситуація індивідуальна, і копіювати чужий пакет документів наосліп не варто. Але розуміння базових правил тут уже є: закон чітко описує підстави, суди дивляться на реальний стан речей, а формальні відмови командування нерідко розбиваються об здорову логіку.
