Звільнення за відсутність понад 4 місяці за пунктом 8³ частини 1 статті 36 КЗпП потребує двох умов одночасно. Самої лише відсутності людини на робочому місці для наказу мало, – нагадали в Держпраці. А якщо між сторонами триває судовий спір, документ майже гарантовано визнають незаконним.
Уявіть собі буденну картину. Працівник не з’являється на роботі з 2023 року. Не телефонує, не відповідає на листи, не подає жодної заяви. Роботодавець чекає місяць, другий, четвертий. Потім видає наказ і заспокоюється. А за кілька тижнів отримує позовну заяву і програє справу.
Що насправді вимагає закон
Норма, про яку йдеться, – це пункт 8³ частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю, далі – КЗпП. Вона дозволяє розірвати трудовий договір, якщо працівник відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль, а причини цієї відсутності нікому не відомі.
Подивіться на будову норми уважно. Там не «або», там «і». Отже, мають збігтися дві обставини одночасно:
- фізична відсутність людини на робочому місці понад чотири місяці поспіль;
- повна відсутність у роботодавця будь-якої інформації про причини такої відсутності.
Заберіть другу умову – і вся конструкція розсиплеться. Табелі з прочерками за чотири місяці самі по собі не доводять нічого.
Прочерк у табелі ще не означає інформаційний вакуум
Ключове слово в цій нормі – інформація. Не присутність, не звіти, не виконання планів. А наявність у роботодавця хоч якогось каналу зв’язку з людиною.
Держпраці наголошує: сама по собі відсутність на робочому місці не є достатньою підставою для звільнення за цією нормою. Вирішальний фактор – відсутність зв’язку та відсутність інформації про працівника.
Звідси простий практичний висновок. Роботодавець, який місяцями нічого не робив, щоб знайти людину, сам створив інформаційний вакуум. А потім посилається на цей вакуум як на підставу для наказу. На папері виглядає переконливо. У суді – ні.
К слову, навіть повідомлення від родичів, заява, надіслана поштою, або короткий лист у месенджері вважаються інформацією. Щойно така інформація з’явилася, друга умова перестає виконуватися.
Чотири місяці: від якої дати рахувати
Тут теж є кілька пасток. Строк рахують за календарними місяцями, і він має бути безперервним. Відлік починається з першого дня, коли людина не вийшла на роботу і не пояснила причину.
Якщо посеред цього періоду з’явився лікарняний, відпустка або інший законний привід не працювати, годинник зупиняється. Дні, коли працівник мав право бути відсутнім, у ці чотири місяці не зараховують. Тому перед наказом варто ще раз переглянути табелі, графіки, медичні документи й повідомлення.
Ще один нюанс: обов’язок довести обидві умови лежить на роботодавцю. Адже саме він видає наказ і підписує його своїм підписом. У суді посилання на «відсутність інформації» без доказів пошуку не працює.
Чому судовий спір ламає всю конструкцію
Тепер найцікавіше. Припустімо, між сторонами вже триває розгляд справи в суді. Це може бути оскарження призупинення дії трудового договору, стягнення зарплати, спір про дисциплінарне стягнення. Неважливо, хто саме позивач.
А ось що має значення. Судовий процес – це офіційна комунікація. Роботодавець отримує повістки, матеріали справи, читає позовні вимоги. Він знає, де перебуває працівник, чого той вимагає і на чому наполягає.
За таких обставин стверджувати про «відсутність інформації про працівника» правових підстав немає. Ані формальних, ані фактичних.
Тож звільнення за відсутність понад 4 місяці, оформлене під час судового процесу, є безпідставним. Якщо людина оскаржить наказ, суд визнає звільнення незаконним і поновить її на посаді. Додайте сюди середній заробіток за час вимушеного прогулу – і ціна помилки стане очевидною.
Окремо про призупинення дії трудового договору
Призупинення – це механізм, який з’явився в українському праві через війну. Його регулює стаття 13 Закону № 2136-IX про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.
Призупинення не припиняє трудові відносини. Людина залишається у штаті підприємства, хоча зарплату за цей період зазвичай не отримує.
Якщо між сторонами йде спір саме про призупинення, це прямо означає, що зв’язок між ними є. Роботодавець знає позицію працівника, працівник – позицію роботодавця. Будувати наказ на «відсутності інформації» за таких умов безглуздо.
Як це виглядає на практиці
Ось типовий сценарій. Працівник із 2023 року не виходить на роботу. Роботодавець призупинив дію трудового договору. Людина подала позов про оскарження цього призупинення та стягнення заборгованості із зарплати. Листування із судом іде повним ходом.
Кадрова служба тим часом рахує: чотири місяці минули, на робочому місці нікого немає. І видає наказ, вважаючи, що звільнення за відсутність понад 4 місяці тут цілком доречне. Формально все чисто, по суті – ні.
Суд побачить у матеріалах справи доказ того, що інформація про працівника в роботодавця була. Отже, друга обов’язкова умова не виконана, і підстава відпадає повністю.
Що варто зробити роботодавцю
Якщо ви справді хочете законно розірвати трудовий договір за цією нормою, доведеться попрацювати з доказами заздалегідь.
- Фіксуйте кожну спробу зв’язку: акти, службові записки, витяги з журналу дзвінків, копії повідомлень.
- Надсилайте листи на адресу реєстрації рекомендованим відправленням із повідомленням про вручення.
- Перевірте, чи немає лікарняного, відпустки, іншого документа, який пояснює відсутність людини.
- З’ясуйте, чи не відкрито провадження у справі, де фігурує цей працівник.
- Поки триває спір у суді, утримайтеся від кадрових рішень щодо цієї людини.
Останній пункт – не формальність. Він прямо випливає з позиції Держпраці та із судової практики останніх років.
Що робити працівникові
Оскаржити звільнення за відсутність понад 4 місяці можна протягом одного місяця з дня вручення копії наказу. Це стаття 233 КЗпП, і строк тут дуже короткий.
Зберіть усе, що підтверджує комунікацію: ухвали, повістки, листування, поштові квитанції, знімки екрана. Саме ці документи руйнують головний аргумент роботодавця про інформаційний вакуум.
Дві умови, чотири місяці мовчання і жодного контакту – ось формула, за якою працює ця норма. Щойно в ній з’являється хоч один лист із суду, формула ламається. А наказ про звільнення перетворюється на підставу для поновлення на роботі й виплат.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков