Стягнення витрат на професійну правничу допомогу після виграної справи здається простою справою: подав документи – отримав компенсацію. Але реальність, як завжди, складніша. Особливо коли йдеться про касацію, де ціна питання може сягати десятків тисяч гривень.
Саме така ситуація склалася у справі № 911/969/24, де Велика Палата Верховного Суду 20 травня 2026 року постановила додаткову постанову про розподіл судових витрат. Відповідач – ТОВ «Агрістар» – просив стягнути з позивача 65 000 гривень за послуги адвоката в касаційній інстанції. Однак суд вирішив інакше: задовольнив заяву лише частково, зменшивши суму до 20 000 гривень.
Чому так сталося? Давайте розбиратися.
З чого все почалося
ТОВ «Ресіліент Агро» подало касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, якими йому відмовили в задоволенні позову до ТОВ «Агрістар». Суть спору стосувалася виконання зобов’язання в натурі та стягнення майже 1,3 мільйона гривень.
Відповідач найняв адвоката для захисту своїх інтересів у Верховному Суді. Той підготував заперечення проти відкриття касаційного провадження, відзив на касаційну скаргу та заяву про участь у засіданні в режимі відеоконференції. За ці послуги клієнту виставили рахунок на 65 000 гривень.
Коли Велика Палата залишила касаційну скаргу позивача без задоволення, ТОВ «Агрістар» логічно звернулося із заявою про ухвалення додаткової постанови – мовляв, раз ми виграли, нехай опонент компенсує витрати на адвоката.
Що саме просив відповідач
Згідно з поданими документами, адвокат витратив 6,5 годин. Погодинна ставка – 10 000 гривень. Ось як розподілився час:
- складання заперечення проти відкриття касаційного провадження – 4 години (40 000 грн);
- складання відзиву на касаційну скаргу – 2 години (20 000 грн);
- складання заяви про участь у засіданні в режимі відеоконференції – 0,5 години (5 000 грн).
На перший погляд, усе документально підтверджено: договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, акт приймання-передачі послуг, рахунок-фактура, детальний опис робіт. Здавалося б, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу очевидні.
Але позивач категорично заперечив.
Аргументи позивача: чому 65 000 – це забагато
ТОВ «Ресіліент Агро» висунуло кілька контраргументів. По-перше, витрачений адвокатом час явно завищений. Чотири години на заперечення проти відкриття провадження? Дві години на відзив? Позивач наполягав: зміст цих документів значною мірою дублює доводи, які відповідач наводив ще в судах першої та апеляційної інстанцій.
Іншими словами, адвокат не створював нову правову позицію – він просто переніс уже готові аргументи в нові процесуальні документи. Логічне запитання: чи справді на це потрібно шість із половиною годин?
По-друге, позивач звернув увагу на те, що заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу частково дублюють одне одного. Виходить, клієнту виставили рахунок за двічі виконану ту саму роботу.
По-третє, ТОВ «Ресіліент Агро» зауважило, що відповідач не надав доказів фактичної оплати гонорару адвоката. А це, на думку позивача, підстава взагалі відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Що сказав суд
Велика Палата підійшла до справи виважено. Аргумент про відсутність доказів оплати вона відхилила одразу. Суд нагадав: Господарський процесуальний кодекс України не вимагає підтвердження факту оплати на момент подання заяви. Достатньо того, що вартість послуг «підлягає сплаті».
Також суд відкинув претензії щодо нібито суперечливих умов договору між адвокатом і клієнтом. Проаналізувавши документи, Велика Палата дійшла висновку: розмір гонорару чітко визначений шляхом множення погодинної ставки на кількість витрачених годин. Жодних суперечностей немає.
Але коли справа дійшла до оцінки співмірності – суд став на бік позивача.
Чому 20 000, а не 65 000
Ключовий момент, який вплинув на рішення: позиція відповідача не змінювалася протягом усього судового процесу. Ще в першій інстанції ТОВ «Агрістар» сформулювало свої заперечення проти позову – і в апеляції, і в касації воно просто повторювало те саме.
Суд звернув увагу: зміст відзиву на касаційну скаргу значною мірою дублює висновки судів попередніх інстанцій та раніше подані процесуальні документи. Крім того, Касаційний господарський суд під час відкриття провадження взагалі не взяв до уваги доводи заперечення відповідача – вони стосувалися суті справи, а не підстав для відкриття провадження.
Велика Палата послалася на усталену практику: якщо адвокат протягом розгляду справи в різних інстанціях лише відтворює ту саму правову позицію, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу можуть бути зменшені. Подібні рішення Касаційний господарський суд ухвалював неодноразово – наприклад, у справах № 911/593/22, № 910/2812/23, № 910/13078/23.
Окремо суд підкреслив: витрати на адвоката мають відповідати критеріям реальності, розумності та необхідності. Це не просто гарні слова – це позиція Європейського суду з прав людини, яку українські суди зобов’язані враховувати.
У підсумку Велика Палата, керуючись статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України, зменшила суму до 20 000 гривень. Саме стільки, до речі, позивач і пропонував у своїх запереченнях – тобто сам визнавав цей розмір обґрунтованим.
Уроки цієї справи
Кейс № 911/969/24 наочно показує: перемога в суді ще не гарантує, що опонент відшкодує вам усі до копійки. Суд оцінює не лише наявність документів, а й те, наскільки заявлені витрати співмірні з реально виконаною роботою.
Якщо адвокат просто бере готові аргументи з попередніх інстанцій і оформлює їх у новий документ – не дивуйтеся, коли суд скаже, що шість годин на це занадто. І зменшить заявлену суму втричі.
До речі, суд не має права зменшувати витрати за власною ініціативою – про це має попросити інша сторона. У цій справі позивач вчасно подав заперечення, чітко обґрунтував, чому 65 000 – це неспівмірно, і досягнув свого. Мовчання в такій ситуації буквально коштує грошей.
