Кілька тижнів тому Офіс Генпрокурора повідомив про безпрецедентну за масштабами кампанію. На окупованій Херсонщині діє система, яка змушує місцевих ставати на військовий облік. Для родичів це було нестерпно: вони розуміли, що їхніх рідних можуть відправити на війну проти України. І цей страх окупанти використовували цілеспрямовано. Розповідаємо, як саме все влаштовано.
На тимчасово окупованій Херсонщині розгортається схема примусового військового обліку українців, яку правоохоронці вже кваліфікували як воєнний злочин. За даними слідства, окупаційна адміністрація поставила на військовий облік щонайменше 2700 людей. Частину з цих людей уже відправили служити в армію держави-агресора.
Як усе починалося: Генічеський військкомат
У липні 2023 року в Генічеську окупанти створили так званий «Військовий комісаріат Херсонської області». Формально – державний орган. Насправді – репресивний інструмент для збору персональних даних. Окупанти отримали доступ до баз житлово-комунального господарства, пенсійного фонду та податкової – усього, що залишилося з довоєнних часів. Саме ця інформація лягла в основу призовних кампаній. Тут важливий момент: жодного законного підґрунтя для такого військового обліку не існувало. Окупаційна адміністрація просто використала адмінресурс, щоб скласти базу потенційних солдатів для армії РФ. І все це робилося не підпільно, а цілком офіційно – під вивіскою «військкомату».
Хто за цим стоїть: підозрювані та їхні ролі
Слідство вказує на кількох ключових фігурантів. Головний – Володимир Сальдо, колишній міський голова Херсона, який відкрито перейшов на бік ворога на початку вторгнення. Тепер саме він, за версією слідчих, координував весь процес примусового військового обліку. Сальдо видавав накази про створення призовних комісій, визначав порядок проведення мобілізаційних заходів і забезпечував взаємодію окупаційних адміністрацій із російськими військовими структурами.
Крім нього, підозрюють чотирьох керівників окупаційних військкоматів. А також громадянина України, який погодився працювати в окупаційній адміністрації. Цей чоловік координував військовий облік у захоплених громадах Херсонщини, роботу військово-облікових столів та взаємодію між окупаційними військкоматами й адміністраціями. Фактично, він став «містком» між місцевими мешканцями та системою примусового залучення до армії. Скільки саме людей пройшли через ці військово-облікові столи? Офіційно – понад 2700. Але реальна цифра може бути значно більшою.
Методи примусу: від погроз до катувань
Ви, мабуть, уявляєте, що людина може просто відмовитися? На окупованій території це небезпечно. За даними слідства, місцевих жителів змушували проходити призовні заходи під загрозою насильства та незаконного позбавлення волі. Обмежували виїзд – ви просто не могли вибратися з окупації. Позбавляли доступу до соціальних послуг, наприклад, до медицини чи пенсійних виплат. А тих, хто все одно чинив опір, могли депортувати або застосувати катування.
Це не просто залякування. Система спиралася на цілком реальні механізми тиску. Уявіть собі: людина не може отримати ліки для дитини, якщо не стане на облік. Або її будинок відвідують озброєні люди і забирають до військкомату. Психологічний тиск був не менш дієвим: людям давали зрозуміти, що спротив позначиться на їхніх родичах. У таких умовах багато хто погоджувався, аби вберегти близьких. В окремих випадках застосовували фізичний вплив – від побоїв до тривалого тримання в непристосованих приміщеннях. Особливо вразливими були жителі віддалених сіл, які не мали змоги зв’язатися із зовнішнім світом. І, крім того, погроза депортації залишалася постійним тлом. Вивезення до Росії означало повну втрату звичного життя, часто із примусовим переселенням у віддалені регіони. Саме так окупанти ламали опір.
Юридичний вимір: чому це воєнний злочин
Ця схема не просто жорстока – вона прямо заборонена міжнародним правом. Примусове поповнення збройних сил на окупованій території порушує статтю 51 Четвертої Женевської конвенції. Там сказано чітко: окупаційна держава не може примушувати цивільне населення служити у своїх військових підрозділах. Будь-який призов у таких умовах – це воєнний злочин. Кваліфікація в українському законодавстві теж не залишається осторонь. Такі дії підпадають під статтю 438 Кримінального кодексу України – порушення законів та звичаїв війни. Слідство вже збирає докази для передачі не лише в національні, а й у міжнародні судові інстанції. Міжнародний кримінальний суд у Гаазі давно включив ситуацію в Україні до свого розслідування, і цей епізод цілком може стати частиною справи. Тож відповідальність для фігурантів виявиться не просто репутаційною.
Погляд з-за кордону
Міжнародна спільнота вже неодноразово засуджувала подібні дії Росії. У звітах ООН та Human Rights Watch фіксуються випадки примусової мобілізації на окупованих територіях, зокрема в Криму та на Донбасі. На Херсонщині ця практика набула особливо жорстоких форм. Правозахисники наголошують: такі злочини не мають строку давності, і з кожним новим свідченням петля навколо організаторів затягується.
Хто вже пішов до війська?
Не всі з 2700 залишилися лише в списках. Частина з поставлених на військовий облік українців, за даними Офісу Генпрокурора, вже призвані до збройних сил РФ. Примусова мобілізація перейшла з паперової стадії в реальні бойові підрозділи. І це – додатковий аргумент для кваліфікації дій окупантів як найвищого ступеня суспільної небезпеки. Для тих, хто опинився в армії під дулом автомата, це означає вимушену участь у бойових діях проти власної країни – трагедія, яку важко описати словами.
