Податкові повідомлення-рішення на загальну суму понад 204 мільйони гривень – саме з таким тягарем зіткнувся «Броварський алюмінієвий завод» після планової перевірки. Історія, яка почалася у 2018 році, завершилася 14 липня 2026 року повною перемогою підприємства у Верховному Суді. Справа №810/3170/18 – це наочний приклад того, як грамотна робота з первинними документами рятує бізнес від багатомільйонних донарахувань.
Давайте розберемося, що сталося і чому суди трьох інстанцій стали на бік платника податків.
З чого все почалося
У березні 2018 року податкова служба розпочала планову виїзну перевірку ТОВ «Броварський алюмінієвий завод». Перевіряли період з жовтня 2016-го по грудень 2017 року – податок на прибуток, валютне законодавство, єдиний соціальний внесок.
За результатами перевірки контролюючий орган склав акт від 10 травня 2018 року. Висновки виявилися невтішними для підприємства. Податківці стверджували, що завод занизив податок на прибуток на 136,3 мільйона гривень. З них 29,6 мільйона припадало на четвертий квартал 2016 року, а решта 106,7 мільйона – на 2017 рік.
На підставі цих висновків податковий орган прийняв два податкові повідомлення-рішення від 7 червня 2018 року. Перше – №0017151401 – збільшувало грошове зобов’язання з податку на прибуток на 136,3 мільйона гривень та накладало штрафні санкції у розмірі 68,1 мільйона. Друге – №0017141401 – стосувалося порушення касової дисципліни зі штрафом у 510 гривень.
Загальна сума претензій сягнула понад 204 мільйони гривень. Для будь-якого виробничого підприємства це удар, здатний поставити під загрозу саме його існування.
Документи: ключ до захисту
Головний аргумент податкової в судах зводився до того, що підприємство нібито не надало всіх первинних документів під час перевірки. Посадовці склали кілька актів про ненадання документів і на цій підставі дійшли своїх висновків.
Проте в матеріалах справи виявилися зовсім інші документи. Суди дослідили акти приймання-передачі, підписані головним державним ревізором-інспектором особисто. Ці акти засвідчували, що завод передав перевіряючим величезний масив документації: оборотно-сальдові відомості, аналізи рахунків, договори, накладні, банківські виписки, штатні розписи. Словом, усе, що вимагає пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Керівник підприємства ще під час перевірки звертався до податкової з листом, у якому повідомляв: документи передано у 14 картонних коробках загальною вагою до 100 кілограмів. Перевіряючі отримали окреме приміщення і всі умови для роботи.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли однозначного висновку: обов’язок, передбачений Податковим кодексом України, платник виконав у повному обсязі. І це попри те, що податкова намагалася довести протилежне через акти про ненадання документів.
Газ, якого не було
Окрема історія – з природним газом. Податкова стверджувала, що завод безоплатно отримав необлікований газ на 47,8 мільйона гривень від компанії «Інвестиції третього тисячоліття», яка знаходилася за тією ж адресою. Звідси й висновок про заниження доходів.
Але тут спрацював інший правовий механізм. Рішенням Господарського суду Київської області від 10 травня 2018 року у справі №911/3871/17 – залишеним без змін апеляцією та Верховним Судом – донарахування необлікованого газу визнали недійсним. Суд встановив, що жодних підстав для таких донарахувань не було.
Коли ці обставини вже встановлені господарським судом, вони не потребують повторного доведення в адміністративному процесі. Саме так працює стаття 78 Кодексу адміністративного судочинства України. І саме тому податкові повідомлення-рішення, побудовані на «газовому» епізоді, втратили будь-який ґрунт.
Анатомія бухгалтерського обліку
Суди також детально проаналізували, як саме підприємство формувало свої витрати. Кожна цифра у фінансовій звітності мала документальне підтвердження.
Собівартість реалізованої продукції підтверджувалася аналізами рахунків 90, 26 та 23. Виробнича собівартість за четвертий квартал 2016 року склала 127,9 мільйона гривень, за 2017 рік – 528,3 мільйона. Кожна гривня цих витрат простежувалася через накладні-вимоги, акти виконаних робіт, договори з постачальниками.
Амортизація основних засобів – 1,49 мільйона за четвертий квартал 2016-го та 15,15 мільйона за 2017 рік – підтверджувалася відомостями амортизації та актами приймання-передачі основних засобів за кожен місяць перевіреного періоду.
Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальне страхування, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати – усе мало документальне підкріплення. Саме цього вимагає пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України: облік доходів і витрат ведеться на підставі первинних документів.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційна скарга податкової служби зводилася до спроби переоцінити докази, які вже дослідили суди попередніх інстанцій. Але стаття 341 Кодексу адміністративного судочинства України прямо забороняє суду касаційної інстанції встановлювати нові обставини або переоцінювати докази.
Верховний Суд зазначив: відповідач не спростував факту отримання документів під час перевірки. Акти приймання-передачі, підписані самим ревізором, красномовно свідчили про протилежне. Твердження про необлікований газ спростовувалися рішенням господарського суду, що набрало законної сили.
У підсумку касаційну скаргу залишили без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін. Податкові повідомлення-рішення на 204 мільйони гривень визнано протиправними та скасовано.
Ця справа нагадує просту істину: у податкових спорах перемагає не той, хто голосніше говорить, а той, хто має документи. І не просто має десь у шафі, а вчасно та в повному обсязі передає їх перевіряючим. Акти приймання-передачі, підписані обома сторонами, – це не бюрократична формальність, а ваш головний щит у майбутньому судовому процесі.
