Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий повідомив новину, на яку чекали давно: візит Військового комітету НАТО в Україну відбудеться в жовтні цього року. Попередній візит такого рівня був вісім років тому. Сам факт повернення військового керівництва Альянсу до Києва говорить про багато що, але давайте розберемося, що саме стоїть за цією подією.
До речі, 21 серпня генерал Драпатий уперше провів переговори з новим головою Військового комітету НАТО адміралом Джузеппе Каво Драгоне. Це їхнє перше пряме спілкування, і воно задало тональність підготовці до жовтневої зустрічі. Адмірал, між іншим, людина не випадкова – він тричі бував в Україні й добре знає ситуацію не зі звітів. Таке особисте знайомство з реаліями війни робить розмову предметною, без зайвих дипломатичних реверансів.
Що саме Драпатий обговорював з адміралом
Головком не став обмежуватися загальними фразами. Він чітко окреслив три ключові напрями, які зараз визначають здатність української армії воювати ефективно.
Перше – далекобійні удари. Пам’ятаєте дискусії про західну зброю й обмеження на її застосування? Драпатий підкреслив, що здатність уражати цілі в глибині ворожої території залишається критичною. Без цього не вийде зламати логістику противника.
Друге – тактика піхоти. Але не просто тактика, а гнучка. Війна змінюється кожні кілька місяців, і піхотні підрозділи змушені адаптуватися швидше, ніж пишуться статути. Генерал акцентував, що ЗСУ роблять ставку на маневреність і нестандартні рішення прямо на полі бою.
Третій напрям звучить майже футуристично – роботизація передової. Наземні дрони, автоматизовані системи, усе, що дозволяє зменшити присутність людини в найнебезпечнішій зоні. Це не завтрашній день, а реальність, яка вже впроваджується в українській армії.
Окремим рядком пройшла протиповітряна оборона. Драпатий назвав захист неба своїм особистим пріоритетом. І це зрозуміло – кожен масований обстріл міст та інфраструктури нагадує, що без надійного повітряного щита все інше втрачає сенс.
Чому візит Військового комітету НАТО в Україну – це не просто протокол
Військовий комітет НАТО – найвищий військовий орган Альянсу. Туди входять начальники генеральних штабів усіх країн-членів. Коли вони збираються в Брюсселі, це рутина. Але коли вони всім складом їдуть у країну, де триває війна, це демонстрація зовсім іншого рівня.
За восьмирічну перерву сталося головне – повномасштабне вторгнення. Україна зі східноєвропейського партнера перетворилася на державу, яка тримає оборону всього східного флангу НАТО. І те, що генерали побачать у жовтні, кардинально відрізнятиметься від їхнього попереднього візиту. Вони приїдуть у країну, чия армія має унікальний бойовий досвід, якого немає ні в кого в Європі.
Тут важливий момент: прямий контакт із військовим керівництвом України дозволяє натівським воєначальникам не просто почути, а відчути, як виглядає сучасна війна. Доповіді розвідки і звіти аналітиків не замінять розмови з людьми, які щодня ухвалюють рішення на фронті.
Чого очікувати від жовтневої зустрічі
Прогнози – справа невдячна, але деякі вектори проглядаються вже зараз.
По-перше, поглиблена координація щодо озброєнь. Три акценти Драпатого – далекобійність, роботизація, ППО – явно стануть центральними темами. Бойовий досвід України здатен прискорити переосмислення військових доктрин самого НАТО: в Альянсу немає живої практики війни такої інтенсивності.
По-друге, символічний ефект. Приїзд комітету до Києва – меседж і союзникам, і Москві. Альянс демонструє, що не боїться фізичної присутності в зоні бойових дій і повністю довіряє українській стороні забезпечення безпеки заходу.
По-третє, це можливість для українського командування донести свої потреби безпосередньо до тих, хто потім формуватиме рекомендації для політичного керівництва країн НАТО. У військовій ієрархії голос начальників генштабів звучить вагомо.
І ось що ще цікаво: адмірал Каво Драгоне очолив комітет відносно недавно, і його перший великий виїзний візит на новій посаді відбудеться саме в Україну. Це теж дещо говорить про пріоритети.
Практична користь для української оборони
Розмова Драпатого з адміралом уже дала практичний результат – домовленість про візит. Жовтнева зустріч дозволить перевести багато питань із площини телефонних дзвінків і відеоконференцій у формат особистого спілкування, де аргументація працює інакше.
Головком згадав конкретні теми не для галочки. За кожним пунктом стоять або дефіцити, або потреба в технологічному ривку. Роботизація передової, наприклад, вимагає не лише розробок, а й масштабування виробництва, а тут без кооперації з країнами Альянсу не обійтися. Протиповітряна оборона – це складний комплекс систем різних типів, які потрібно інтегрувати й поповнювати боєкомплектом.
Фактично візит Військового комітету НАТО в Україну може стати точкою, де стратегічне партнерство набуде більш відчутних військових контурів. Не політичні декларації, а конкретні плани взаємодії між генеральними штабами.
Залишається дочекатися осені. Але вже зараз зрозуміло, що візит Військового комітету НАТО в Україну готується змістовний і без зайвої протокольної води. Українська сторона налаштована говорити про те, що дійсно потрібно для оборони, а натівські генерали – почути це з перших вуст.
