Уявіть ситуацію: державне підприємство оголошує тендер на закупівлю нового автокрана, переможець отримує майже 2,5 мільйони гривень, а натомість постачає стару техніку 2008 року випуску. Саме таку історію розглядав Верховний Суд у справі № 991/6646/20, і його висновки – це готовий посібник із того, як не можна поводитися службовцям під час публічних закупівель.
Давайте розберемо цю справу детально. Вона цікава тим, що суд першої інстанції спочатку виправдав обох обвинувачених, а от Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила обвинувальний вирок. Верховний Суд 14 липня 2026 року поставив крапку – вирок залишено без змін.
Як усе починалося
Бердянська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі – БФ АМПУ) у травні 2018 року оголосила відкриті торги на закупівлю автокрана. Очікувана вартість – 2,5 млн грн. У тендері взяли участь три компанії, а переможцем визнали Дніпровську філію ТОВ «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (ДФ ХМВПЕ). Її пропозиція – 2 075 000 грн без ПДВ – виявилася найнижчою.
Але, як з’ясувалося згодом, тендерна пропозиція переможця мала цілу низку вад. У ній не було довідки про досвід виконання аналогічних договорів, технічні вимоги не містили обов’язкової інформації про новизну товару, його сертифікацію, гарантійні зобов’язання. Ба більше – довідка про відсутність податкової заборгованості виявилася простроченою.
Сигнал, який проігнорували
Тут важливий момент. Уповноважений з антикорупційної діяльності БФ АМПУ категорично відмовився візувати проєкт договору. Він надав письмове обґрунтування, де чітко перелічив виявлені недоліки: невідповідність тендерної пропозиції документації, відсутність гарантійного терміну в проєкті договору, гірші параметри запропонованого товару порівняно із замовленим.
Це був прямий сигнал: торги треба скасовувати відповідно до статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі». Антикорупційний уповноважений – не просто формальна фігура в цьому процесі. Його віза є обов’язковою згідно з Положенням про ведення договірної роботи в ДП АМПУ.
Однак начальник БФ АМПУ, маючи на руках цю вмотивовану відмову, 25 червня 2018 року все одно підписав договір із ДФ ХМВПЕ на суму 2 490 000 грн із ПДВ. За умовами договору, постачальник мав передати новий автокран QCQLY16T 2018 року виробництва.
Підміна, яку намагалися приховати
Коли настав час постачання, почалися дивні речі. Спочатку постачальник просив перенести строки через завантаженість виробництва в Китаї. Потім, після погроз розірвати договір, наприкінці грудня 2018 року на територію порту заїхав автокран.
От тільки це був не новий кран 2018 року, а старий – 2008 року випуску. Його ідентифікаційний номер збігався з краном, який раніше належав ТОВ «ПКТБ «Конкорд» – компанії, де директором була та сама особа, що керувала й ДФ ХМВПЕ.
Незважаючи на це, посадовці БФ АМПУ підписали видаткову накладну, акт передачі товарно-матеріальних цінностей та інші документи, якими офіційно підтвердили виконання договору. А 9 січня 2019 року перерахували постачальнику решту суми – 1 743 000 грн.
Щоб приховати аферу, склали акт про виявлені недоліки – мовляв, не працює блок гідравліки. Кран повернули постачальнику «для усунення дефектів», а згодом отримали інший – який теж мав маркування, не передбачене договором.
Що сказали суди
Суд першої інстанції – Вищий антикорупційний суд – у листопаді 2022 року визнав обох обвинувачених невинуватими у зловживанні службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України). Визнав недопустимими частину доказів, зокрема протокол обшуку та довідку Державної аудиторської служби.
Апеляційна палата ВАКС підійшла до оцінки доказів інакше. Судді встановили: протокол обшуку був проведений на підставі ухвали слідчого судді, а допущена в ній описка в адресі не залишала сумнівів щодо приміщення, де проводився обшук. Довідку Держаудитслужби визнали належним доказом – адже НАБУ має право залучати спеціалістів для перевірок, що прямо передбачено законом.
У травні 2025 року апеляція ухвалила новий вирок: начальник БФ АМПУ отримав 4 роки позбавлення волі за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а директорка ДФ ХМВПЕ – 3 роки за пособництво у зловживанні.
Чому Верховний Суд погодився
14 липня 2026 року колегія суддів Касаційного кримінального суду залишила вирок апеляції без змін. У постанові Верховний Суд сформулював кілька важливих правових позицій.
Перше: колегіальність тендерного комітету не виключає відповідальності його голови. Так, рішення про визнання переможця ухвалюється спільно, але кожен член комітету – і особливо його голова – може справити вирішальний вплив через активну особисту участь у засіданні, ініціювання питань, переконання інших.
Друге: зловживання службовим становищем може полягати й у формально правомірних діях. Сам факт, що особа мала право підписувати договір, ще не означає відсутності складу злочину. Якщо ці дії вчинені всупереч інтересам служби – відповідальність неминуча.
Третє: для кваліфікації за ст. 364 КК не обов’язково доводити особисте знайомство службовця з тими, хто отримав вигоду. Суд послався на правову позицію Об’єднаної палати ККС ВС від 10 лютого 2025 року.
Четверте: тяжкими наслідками в цій категорії справ визнається шкода, що перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тут сума – 2,49 млн грн – явно перекривала цей поріг. І навіть подальше добровільне відшкодування не спростовує факту заподіяння тяжких наслідків, адже злочин із матеріальним складом вважається закінченим у момент завдання шкоди.
Що в підсумку
Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу захисту, вказавши, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом, покарання призначене з дотриманням статей 50 та 65 КК України – ближче до мінімальної межі санкції – і є справедливим. Ключове, що варто винести з цієї справи кожному службовцю: антикорупційні запобіжники в публічних закупівлях існують не для галочки, а спроба їх обійти рано чи пізно отримує належну кримінально-правову оцінку.
