Скасування постанов ТЦК – реальна історія, яка трапилася в Сумах і завершилася повною перемогою позивача. Чоловік отримав одразу два адміністративні штрафи на загальну суму 42 500 грн, але довів у Зарічному районному суді, що обидва стягнення незаконні. Справа № 591/14944/25 – чудовий приклад того, як працює принцип змагальності, коли відповідач не спромігся довести свою правоту. Розповідаю, що саме сталося і чому суд став на бік чоловіка.
Два штрафи – одна історія
Уявіть: вас зупиняють, доставляють до мобілізаційного пункту, а згодом ви отримуєте дві постанови про адмінправопорушення. Перша – на 17 000 гривень за те, що ви нібито не уточнили облікові дані. Друга – на 25 500 гривень, бо ви, мовляв, відмовилися проходити військово-лікарську комісію (ВЛК). Саме в такій ситуації опинився позивач у цій справі.
Але давайте по черзі.
Що цікаво: ще 24 червня 2010 року його зняли з військового обліку. І лише 4 червня 2025 року – вже після всіх описаних подій – поставили на облік знову. А 18 червня 2025 року чоловіка призвали на військову службу за мобілізацією. Тобто людина, яку штрафували за «ухиляння», у підсумку пішла служити.
Штраф перший: неуточнення даних
Отже, про що йшлося в постанові №Х 05/25-1075. ТЦК звинуватив чоловіка в тому, що він у період з 18 травня по 16 липня 2024 року не уточнив свої персональні дані – адресу проживання, номери телефонів, електронну пошту. Підстава – абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який зобов’язує військовозобов’язаних зробити це протягом 60 днів після набрання чинності відповідним законом.
Здавалося б, усе логічно: обов’язок є, строк минув, людина не уточнила – отримуй штраф. Але тут важливий момент, про який ТЦК, схоже, забув.
Кодекс України про адміністративні правопорушення містить примітку до статті 210. І в ній сказано буквально таке: положення статей 210 і 210-1 не застосовуються, якщо держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів може отримати персональні дані особи через електронну інформаційну взаємодію з іншими реєстрами, базами даних та інформаційними системами державних органів.
Перекладаю з юридичної на людську: якщо ТЦК міг сам дізнатися вашу адресу, телефон чи інші дані з державних баз – штрафувати вас не можна. Крапка.
А тепер дивимося на статті 7 та 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». Вони передбачають, що органи ведення Реєстру (а це і є ТЦК) отримують персональні дані від купи інших державних органів: від міграційної служби, податкової, прикордонників, МВС, органів РАЦСу тощо. Дані про місце проживання? Є в реєстрах. Номери телефонів? Теж можна дістати.
І що зробив ТЦК у суді? Нічого. Жодного доказу того, що він намагався отримати ці дані через електронну взаємодію – і не зміг. Суд прямо вказав: відповідач не довів неможливості отримання персональних даних позивача з інших баз. А раз так – підстав для штрафу немає.
Чесно кажучи, це потужний аргумент для будь-кого, хто стикається з аналогічними постановами. Якщо вас штрафують за неуточнення даних – поставте ТЦК запитання: а ви пробували отримати ці дані самі? Через «Оберіг»? Через взаємодію з іншими реєстрами? Якщо ні – ласкаво просимо до суду.
Штраф другий: «відмова» від ВЛК
Друга постанова – №Х 05/25-1084 на 25 500 гривень – стосувалася нібито відмови від проходження військово-лікарської комісії. Тут ситуація ще показовіша.
Хронологія подій така. 27 травня 2025 року чоловіка затримали поліцейські та доставили до мобілізаційного пункту. Того ж дня ТЦК сформував направлення на ВЛК №3658190. І ось ключова деталь: у направленні датою початку медичного огляду зазначено 29 травня 2025 року. Тобто людина мала з’явитися на ВЛК через два дні.
Але 28 травня – наступного дня після видачі направлення – співробітники ТЦК складають протокол про адміністративне правопорушення за… відмову від проходження ВЛК. І вже 7 червня виносять постанову про штраф.
Дозвольте, а як можна відмовитися від того, обов’язок виконання чого ще не настав? 28 травня строк проходження ВЛК просто не почався – він мав стартувати лише 29-го. Суд саме це й констатував: на момент складання протоколу обов’язок пройти ВЛК ще не виник. Отже, і складу правопорушення не було.
І це ще не все. 29 травня 2025 року – у день, визначений у направленні, – чоловік таки прийшов на військово-лікарську комісію та пройшов її. Про це свідчить довідка ВЛК, яка стала однією з підстав для його подальшого призову на військову службу 18 червня 2025 року. Тобто фактично людина виконала вимогу – просто не того дня, коли її викликали повісткою, а того, який був указаний у самому направленні.
Колеги-юристи, мабуть, уже помітили цікаву неузгодженість: у повістці стояла дата явки 28 травня, а в направленні – початок ВЛК 29 травня. Ця плутанина в документах ТЦК зіграла на користь позивача. Суд побачив: немає належно оформленого обов’язку – немає й відповідальності за його невиконання.
Що в підсумку
Зарічний районний суд м. Суми задовольнив позов повністю. Обидві постанови скасовано, провадження у справах закрито. Крім того, з ТЦК на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 1 211,20 грн – за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Кейс показовий тим, що успішне скасування постанов ТЦК стало можливим завдяки двом простим, але дієвим аргументам. Перший: державний орган не довів, що не міг отримати дані самостійно. Другий: обов’язок, за невиконання якого штрафують, має бути чітко й коректно оформлений – із правильною датою, належним направленням, без розбіжностей між документами.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – уважно читайте, що саме написано у ваших повістках, направленнях і протоколах. Іноді одна неправильна дата вартує 25 500 гривень. А іноді – допомагає їх не платити.
