Уявіть: ви студент денної форми, маєте законну відстрочку від мобілізації, а вас все одно призивають. Саме така історія сталася з позивачем у справі №260/4436/26, яку 11 серпня 2026 року розглянув Закарпатський окружний адміністративний суд. І рішення виявилося на боці призовника.
Що трапилося: хронологія подій
Чоловік навчався на денній формі у Закарпатському лісотехнічному коледжі Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України». Здобував ступінь бакалавра, послідовність освіти не порушував. Навчання тривало з 1 листопада 2022 року по 30 червня 2026 року.
За даними мобільного застосунку «Резерв+», станом на 1 квітня 2026 року у нього була оформлена відстрочка від призову під час мобілізації. Підстава – пункт 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Інакше кажучи, відстрочка для здобувачів освіти денної форми.
Але 15 квітня 2026 року начальник місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки видав наказ №М188. Цим документом позивача призвали на службу. А вже 18 квітня 2026 року наказом командира військової частини №110 його зарахували до списків особового складу.
Людина, яка мала законне право не йти до війська, опинилася в армії. Відстрочка від мобілізації, підтверджена державними реєстрами, просто не спрацювала.
Що сказав ТЦК у своє виправдання
Позиція відповідача викликає щонайменше подив. ТЦК не заперечував, що відстрочка у позивача була. Але у них, як зазначено у відзиві, «виникли підозри стосовно її законності».
Далі – ще цікавіше. Відповідач заявив, що навчання на денній формі – це процес, який «без жодних перешкод може бути реалізований громадянами у мирний час». А захист Батьківщини – «нагальна потреба тут і зараз». І взагалі, на думку ТЦК, здобуття освіти у такому віці під час воєнного стану свідчить не про прагнення підвищити кваліфікацію, а про «використання статусу студента як інструменту для отримання штучного імунітету від мобілізації».
Коротше кажучи, ТЦК вирішив, що закон – це не про нього, і мобілізував людину з чинною відстрочкою.
Ось тут і криється ключова проблема. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає: призову не підлягають здобувачі освіти, які навчаються за денною формою і здобувають вищий рівень освіти у визначеній послідовності. І цей закон не містить примітки «якщо ТЦК не здається це підозрілим».
Що каже закон про порядок скасування відстрочки
Тут важливий момент. Порядок проведення призову, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, передбачає чітку процедуру. Якщо ТЦК виявляє, що підстав для відстрочки немає – комісія при ТЦК скасовує її протягом семи днів. Якщо ж відстрочка оформлена автоматично, а електронна взаємодія реєстрів показує відсутність підстав – вона скасовується автоматично.
У цій справі – нічого подібного. Відстрочка позивача не була скасована. Жодного рішення комісії про її скасування не існувало. Право на відстрочку від мобілізації підтверджувалося і записом у «Резерв+», і довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Іншими словами, ТЦК просто проігнорував процедуру. Замість того, щоб спершу скасувати відстрочку (якщо для цього були підстави), а потім вже мобілізувати – вони одразу видали наказ про призов. Це грубе порушення Порядку №560.
Позиція військової частини
Військова частина у своєму відзиві зайняла дещо іншу позицію. Вона пояснила: ми діяли на підставі іменних списків, отриманих від ТЦК. Перевірка наявності підстав для відстрочки – не наша компетенція. Ми виходили з презумпції, що ТЦК усе перевірив належним чином.
І це справді так. Відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу (затвердженої наказом Міноборони №280 від 15 вересня 2022 року), зарахування до списків військової частини здійснюється на підставі іменних списків команд. Військова частина не перевіряє підстави для відстрочки – це функція ТЦК.
Але, як показав суд, це не звільняє військову частину від обов’язку виправити ситуацію, коли первинний наказ про мобілізацію визнано незаконним.
Що вирішив суд
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є. дійшов однозначного висновку: наказ начальника ТЦК від 15 квітня 2026 року №М188 у частині призову позивача не відповідає закону. Його винесено не на підставі, не у спосіб, визначений законодавством, і без урахування всіх обставин.
У рішенні зафіксовано кілька ключових фактів. Перше: позивач мав чинну відстрочку. Друге: він не втрачав і не змінював підстав для неї – продовжував навчання на денній формі. Третє: жодних доказів відрахування з навчального закладу відповідачі не надали. Четверте: відстрочку не було скасовано у встановленому порядку.
Щодо військової частини – суд застосував логіку «отруйного дерева». Якщо первинний наказ про мобілізацію є незаконним, то й наказ про зарахування до списків особового складу, виданий на його підставі, також підлягає скасуванню. Неправомірні дії не можуть породжувати правомірний результат.
Це не просто красива метафора. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на справу «Рисовський проти України». Державні органи не повинні мати можливість отримувати вигоду від власних протиправних дій. Ризик помилки державного органу покладається на державу, а не на людину.
Чому справа важлива для інших
Це рішення – не поодинокий випадок, а частина судової практики, яка формується прямо зараз. Воно показує: наявність відстрочки від мобілізації у «Резерв+» – це не просто формальність. ТЦК не може її ігнорувати, посилаючись на власні «підозри» чи міркування про «штучний імунітет».
Крім того, суд чітко розмежував цю справу з іншими, на які посилалися відповідачі. Зокрема, з постановою Верховного Суду у справі №160/2592/23. Там позивач оскаржував процедуру проходження ВЛК, а не сам наказ про мобілізацію. Тут же предметом оскарження був саме акт індивідуальної дії – наказ про призов людини, яка мала законне право на відстрочку.
Суд задовольнив позов у повному обсязі: визнав протиправним і скасував наказ ТЦК №М188, скасував наказ військової частини №110 про зарахування до списків, і зобов’язав військову частину виключити позивача зі списків особового складу.
Сам позивач, до речі, не став чекати рішення суду в казармі. За даними військової частини, 23 квітня 2026 року він самовільно залишив частину. Але суд не ставив під сумнів його право на судовий захист через цю обставину – адже незаконність самого призову була очевидною.
Правовий висновок із цієї історії простий: якщо ви маєте законну відстрочку, а вас все одно мобілізують – це не кінець. Закон на вашому боці. Але діяти треба швидко, поки наказ про призов не «обріс» десятками інших наказів і не перетворився на довгу юридичну битву.
