Скасування постанови ВЛК Центральною військово-лікарською комісією – тема, яка може торкнутися кожного, хто проходив медичний огляд у територіальному центрі комплектування. Особливо гостро вона звучить, коли людина вже три роки як виключена з військового обліку за станом здоров’я, а потім раптом дізнається: її довідку скасовано, а саму людину оголошено порушником. Саме такий випадок став предметом розгляду у справі № 120/7084/26, яку Вінницький окружний адміністративний суд вирішив 3 серпня 2026 року.
Передісторія: три роки спокою і раптовий «сюрприз»
У березні 2023 року чоловік пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії при місцевому ТЦК. За результатами отримав довідку ВЛК №26/611 від 10.03.2023 із висновком «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Підставою стали статті 54а, 52б, 52в, 54в, 57в графи ІІІ Розкладу хвороб.
22 березня 2023 року його офіційно виключили з військового обліку. Запис з’явився у тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного – з підписом посадової особи та печаткою. Згодом інформація відобразилася і в застосунку «Резерв+»: категорія обліку – «невійськовозобов’язаний», підстава – «непридатні».
Минуло майже три роки. І ось у січні 2026-го чоловік заходить у той самий «Резерв+» – і бачить те, чого не очікував. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів (система «Оберіг») за ним значиться порушення правил військового обліку. Причина – нібито він не уточнив свої дані до 16 липня 2024 року. Крім того, до поліції направили звернення про його розшук.
Як таке взагалі можливо? Відповідь не змусила себе довго чекати.
Що ховалося за протоколом ЦВЛК №991
Як з’ясувалося, ще 20 листопада 2023 року Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України прийняла протокол №991. Цим документом вона скасувала постанову ВЛК при ТЦК – ту саму довідку №26/611 про непридатність. Підстава – порушення пунктів 22.5 та 22.6 глави 22 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.
І ось тут – найцікавіше. Чоловіка про це рішення ніхто не повідомив. Взагалі. Він дізнався про скасування довідки лише через два роки – коли наслідки вже вдарили по ньому у вигляді статусу «порушник» і розшуку.
Коли суд взявся вивчати зміст протоколу №991, виявилося, що текст рішення ЦВЛК не містить жодної конкретики. Лише загальна фраза про порушення двох пунктів Положення №402. І все.
Суд прямо зазначив у рішенні: «з його змісту неможливо встановити, які саме конкретні обставини, підстави чи медичні показники стали підґрунтям для скасування постанови ВЛК». Жодного слова про те, які діагнози викликали сумніви, які документи не врахували, що саме зробили не так лікарі місцевої комісії.
Формальне рішення – незаконне рішення
Кодекс адміністративного судочинства України (частина 2 статті 2) вимагає від будь-якого органу влади, щоб його рішення були обґрунтованими. Це означає – прийнятими з урахуванням усіх обставин, які мають значення.
Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2024 року (справа №280/1155/23) висловився гранично чітко: негативне для особи рішення має бути належним чином вмотивоване. Не можна писати загальні фрази замість конкретних аргументів. А необґрунтованість рішення суб’єкта владних повноважень є самостійною підставою для його скасування.
У цій справі Центральна ВЛК не надала суду жодних доказів, які б підтверджували законність протоколу №991. Більше того, комісія навіть не подала відзив на позов – хоча була належно повідомлена про розгляд справи через підсистему «Електронний суд». Жодних медичних документів, жодних пояснень, чому саме діагнози позивача не відповідають критеріям непридатності.
За таких обставин суд визнав протокол №991 протиправним і скасував його в частині, що стосувалася цього чоловіка. Скасування постанови ВЛК, наголосив суд, не може бути суто формальним актом – воно мусить спиратися на реальні медичні факти, а не на абстрактні посилання на пункти положення.
Парадокс «невійськовозобов’язаного порушника»
Другий ключовий момент справи стосується дій ТЦК. Коли чоловік відкрив «Резерв+», він побачив дивну картину: система одночасно показувала, що він «невійськовозобов’язаний» (виключений за непридатністю) – і водночас що він порушив правила військового обліку.
Логіка ТЦК була такою: протокол ЦВЛК скасував довідку про непридатність, отже, чоловік знову став військовозобов’язаним. А як військовозобов’язаний він мав з’явитися до ТЦК для уточнення даних до 16 липня 2024 року. Не з’явився – отримуй статус порушника.
Але суд подивився на ситуацію інакше. У самому Реєстрі був чинний запис про виключення з обліку за станом здоров’я. Особа з категорією «невійськовозобов’язаний» втрачає статус суб’єкта військового обліку. А якщо немає статусу – немає й обов’язків, передбачених статтею 22 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Порядком організації та ведення військового обліку (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487).
Коротше кажучи, не можна одночасно бути виключеним з обліку через непридатність – і порушувати правила цього ж обліку. Суд визнав дії ТЦК протиправними та зобов’язав виключити з Реєстру відомості про порушення.
Чому ця справа має значення
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/7084/26 фіксує два принципові моменти.
По-перше, Центральна ВЛК не може скасовувати постанови місцевих комісій лише на підставі загальних посилань на нормативні акти. Потрібна конкретика: що саме порушено, чому діагноз не підтверджується, які документи не враховані. Без цього будь-яке скасування постанови ВЛК вищою комісією виглядає формальним – і суд має всі підстави його скасувати.
По-друге, зміна статусу військовозобов’язаного вимагає належної процедури. Якщо людину виключили з обліку, повернути її туди не можна простим рішенням за її спиною. Особливо коли їй навіть не повідомили про перегляд медичного висновку, позбавивши можливості подати додаткові документи чи пройти повторний огляд.
Суд частково задовольнив позов: скасував протокол ЦВЛК №991 у відповідній частині, визнав дії ТЦК протиправними, зобов’язав очистити Реєстр від записів про порушення. Водночас суд відмовив у окремому визнанні протиправними дій Центральної ВЛК – оскільки скасування самого протоколу вже забезпечує повноцінний захист прав позивача. Також із обох відповідачів стягнуто судовий збір – по 1064,96 грн із кожного.
