Сьогодні, 1 вересня, для тисяч українських підприємств система бронювання через «Дію» остаточно зупинилася. Повідомлення на екрані не залишає шансів: «Послуга недоступна. Термін дії рішення про критичність закінчився». Це не технічний збій. Держава свідомо, під надуманими приводами, заблокувала легальному бізнесу можливість продовжити бронювання. Електронний щит, який захищав ключових фахівців від мобілізації, тепер знято. І найгірше – автоматичний механізм примусу вже запущено.
Що таке бронювання і чому воно критично важливе
Бронювання – це офіційне відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації. Його отримують співробітники підприємств, які визнані критично важливими для економіки чи обороноздатності країни. Процедура регулюється постановою Кабміну №76, і донедавна вона працювала досить прозоро: компанія подавала документи, доводила свою значущість, а потім через портал «Дія» бронювала потрібних людей. Кінцевий термін дії такого рішення зазвичай прив’язувався до календарної дати або завершення воєнного стану.
Але влітку правила гри почали змінюватися. Спочатку з’явилися листи від профільних міністерств з вимогою «невідкладно скасувати бронювання сумісників». Логіка була проста: якщо людина працює за сумісництвом, вона не може вважатися незамінною. Для багатьох компаній це стало шоком, адже в медичній сфері, наприклад, сумісники – це часто лікарі вищої категорії, які консультують одразу кілька клінік. І ось тут почалася гра без правил.
Нові вимоги: пастка для вузькопрофільного бізнесу
Коли ми спробували оскаржити цю вимогу, офіційна відповідь була лаконічною: «Подавайте документи знову, під нові вимоги». А нові вимоги виявилися свідомо завищеними. Раніше для підтвердження статусу критичності компанія-імпортер мала завозити мінімум три групи товарів. Тепер цей поріг підняли до п’яти. І це не просто бюрократична примха – для багатьох це вирок.
Уявіть собі спеціалізованого постачальника медичного обладнання для дитячої реанімації. Він роками відточував логістику, сертифікацію, навчання персоналу під конкретний сегмент – апарати штучної вентиляції легень, монітори пацієнта, інфузійні насоси. Це не продуктовий супермаркет і не маркетплейс, де можна просто додати в кошик пару нових позицій. Кожен новий тип обладнання вимагає окремих дозволів, клінічних випробувань, контрактів з виробниками. І коли держава каже: «Почни завозити ще дві групи товарів, інакше втратиш бронювання», – це означає примусову диверсифікацію, яка не має жодного стосунку до реальних потреб ринку.
Чому це не просто помилка, а свідома тактика
Тут важливий нюанс: рішення про критичність ухвалює не робот, а конкретне міністерство. Воно мало б розуміти специфіку галузей. І якщо МОЗ чи Мінекономіки встановлює єдиний критерій «не менше п’яти груп товарів» для всіх імпортерів – від харчових добавок до кардіостимуляторів, – то це не випадковість. Це спроба відсікти незручних, але при цьому зберегти видимість законності.
Коли ми доводили абсурдність таких вимог для медичної сфери, нам фактично відповіли: «Нічим не можемо допомогти, виконуйте». А виконати неможливо фізично. І ось 1 вересня система просто перестала приймати заявки на продовження бронювання. Підприємства, які ще вчора були критично важливими, сьогодні стали «невидимими» для держави. Їхні працівники автоматично потрапляють під загрозу мобілізації, і це при тому, що вони забезпечували роботу лікарень, оборонних заводів, енергетичної інфраструктури.
Як це вплине на економіку вже завтра
Механізм примусу тут працює просто. Щойно спливає термін бронювання, а нового рішення немає, людина знову стає військовозобов’язаною без відстрочки. ТЦК отримує доступ до відповідних даних через реєстри. Далі – стандартна процедура: повістка, неявка, адмінпротокол, а то й кримінальна справа за ухилення. Для бізнесу це означає раптову втрату ключових інженерів, логістів, лікарів, яких замінити за кілька днів неможливо.
Особливо вразливими стають вузькопрофільні компанії, які не можуть швидко перебудуватися під нові критерії. Вони опиняються в пастці: або витрачати місяці на оформлення нових груп товарів (які їм не потрібні й не мають попиту), або спостерігати, як розсипається колектив. І жодних перехідних періодів, жодних винятків. Система просто каже: «Послуга недоступна».
Чи є вихід із цієї ситуації
Юридично підприємство може звернутися до суду з вимогою визнати протиправними дії чи бездіяльність органу, який встановив такі критерії. Але судовий процес триватиме місяці, а бронювання потрібне вже зараз. Можна спробувати подати документи в паперовому вигляді, оминаючи «Дію», – проте інструкцій як це зробити під час воєнного стану практично немає. Всі звикли до цифрового формату, і коли його відключають, настає колапс.
Парадокс у тому, що держава сама зацікавлена в безперебійній роботі критичних підприємств. Від них залежать постачання зброї, ліків, електроенергії. Але замість того, щоб спрощувати процедури, чиновники вигадують штучні бар’єри. І поки в дитячих реанімаціях чекають на нові апарати, бізнес, який їх постачає, змушений витрачати дні й тижні на бюрократичні танці навколо цифр – п’ять груп товарів, три групи, десять. Це не просто цифри; це життя пацієнтів і долі фахівців, які рятують ці життя.
