У справі № 372/2845/22 Верховний Суд вирішив принципове питання: чи можливе скасування заочного рішення про розірвання шлюбу після смерті позивача? Ситуація, чесно кажучи, нагадує сюжет драми: чоловік розлучився, одружився вдруге, помер, а колишня дружина через три роки захотіла «відмотати» розлучення назад. Звучить як сценарій, але це реальна судова справа, яка дійшла аж до Верховного Суду.
Давайте розберемося, що сталося і чому ця справа важлива для кожного, хто проходив через розлучення або тільки планує цей непростий крок.
З чого все почалося
У вересні 1967 року чоловік і жінка зареєстрували шлюб. Прожили разом багато років, але зрештою сімейне життя не склалося, і в жовтні 2022 року чоловік подав до суду позов про розірвання шлюбу. Позов був простий: спільне життя припинене, примирення неможливе.
Суд першої інстанції – Обухівський районний суд Київської області – 26 грудня 2022 року ухвалив заочне рішення. Шлюб розірвали. Дружина-відповідачка на засідання не з’явилася, і, як згодом з’ясувалося, не отримувала судових повісток. Вона перебувала за кордоном – виїхала на початку повномасштабної війни до дочок і повернулася в Україну лише в січні 2025 року.
А за цей час сталося чимало. У травні 2023 року позивач одружився вдруге. А невдовзі потому – помер.
І ось тут починається найцікавіше. Колишня дружина, повернувшись в Україну, дізнається про розлучення і подає до суду заяву: мовляв, мене не повідомили про засідання, я була за кордоном, прошу скасувати заочне рішення. Був лютий 2025 року.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Обухівський районний суд у березні 2025 року скасував своє ж заочне рішення від грудня 2022 року. Аргумент: відповідачку справді не повідомили належним чином – усі повістки надсилали на адресу реєстрації, а вона в той час була за межами України. Формально – усе правильно, процесуальне порушення наявне.
А далі – ще один поворот. Оскільки позивач помер, а спір про розірвання шлюбу не допускає правонаступництва, суд першої інстанції закрив провадження у справі. Простіше кажучи: розлучення ніби й не було.
Нова дружина покійного – жінка, яка прожила з ним понад п’ять років, а з травня 2023 року перебувала в зареєстрованому шлюбі, – подала апеляційну скаргу. Вона стверджувала, що ухвали суду порушують її права. Адже вона законна дружина, вона ховала чоловіка за власний кошт, а колишня дружина навіть не брала участі в похоронах.
Київський апеляційний суд у грудні 2025 року залишив усе без змін: скасування заочного рішення визнав правильним, провадження – закритим законно. Точка? Ні. Справа пішла до Верховного Суду.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду підійшов до справи інакше. І його позиція у справі № 372/2845/22 заслуговує на окрему увагу.
Ключове питання було сформульоване так: чи може суд скасувати заочне рішення про розірвання шлюбу через три роки після його ухвалення та після смерті позивача, якщо поновити сімейні стосунки вже неможливо?
Верховний Суд звернувся до принципу правової визначеності – одного з фундаментальних принципів верховенства права. Цей принцип, закріплений і в практиці Європейського суду з прав людини, означає: остаточне рішення суду не можна ставити під сумнів безкінечно. Латинською це називається res judicata – «вирішена справа».
Суд також послався на власну попередню практику. У постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року (справа № 2-4744/11) уже формулювалася аналогічна позиція: скасування заочного рішення через значний проміжок часу після смерті сторони, коли відновлення сімейних відносин неможливе, не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тут важливий момент: Верховний Суд не заперечує, що процесуальні порушення – це серйозно. Неповідомлення сторони про судове засідання справді є порушенням. Але формалізм не повинен бути надмірним. Якщо гонитва за ідеальною процесуальною формою призводить до явно несправедливого результату – це вже не правосуддя, а його імітація.
Суд підкреслив: у цій ситуації поведінка колишньої дружини, яка після трьох років мовчання і вже після смерті позивача захотіла скасувати розлучення, має ознаки зловживання процесуальними правами. Адже жодної практичної мети, окрім як створити проблеми новій дружині, таке скасування не мало. Відновити шлюб із небіжчиком неможливо. І Сімейний кодекс України тут гранично чіткий: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається.
Чому це рішення важливе
Заочне рішення про розірвання шлюбу не можна скасовувати механічно, лише тому, що колись допустили процесуальну помилку. Потрібно дивитися на всю картину: скільки часу минуло, що змінилося в житті сторін, чи є у заявника реальний інтерес у поновленні шлюбу.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу й на інше порушення апеляційного суду: той навіть не перевірив, чи справді оскаржувані ухвали зачіпають права нової дружини. А це обов’язкова умова для розгляду апеляції від особи, яка не брала участі у справі. За статтею 352 Цивільного процесуального кодексу України такі особи можуть оскаржити рішення лише тоді, коли воно безпосередньо впливає на їхні права чи обов’язки. Апеляційний суд це питання просто проігнорував.
І ще один принциповий аспект: вимога добросовісності. Статті 3 та 13 Цивільного кодексу України прямо закріплюють, що дії учасників правовідносин мають бути добросовісними. Не допускаються дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом у будь-яких формах. І це правило однаково працює як для матеріального, так і для процесуального права.
Що в підсумку
Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року і направив справу № 372/2845/22 на новий апеляційний розгляд. Це означає, що апеляційний суд матиме змогу повторно, вже з урахуванням позиції Верховного Суду, оцінити всі обставини справи.
Правова позиція, яку сформулював Верховний Суд, є чіткою: надмірний процесуальний формалізм не повинен перетворюватися на інструмент для маніпуляцій. Якщо рішення суду про розірвання шлюбу було чинним роками, якщо одна зі сторін померла, а інша створила нову сім’ю – перегляд такого рішення лише через формальні підстави не відповідатиме принципу справедливості. І найголовніше: скасування заочного рішення про розірвання шлюбу не повинно дестабілізувати приватні відносини, що склалися за роки після його ухвалення. Бо право існує для того, щоб захищати людей, а не для того, щоб грати в нескінченні процесуальні ігри після того, як усі життєві питання вже давно вирішені.
