Уявіть: ви гортаєте стрічку новин і бачите фото — військові ведуть чоловіка в костюмі людини-павука до мікроавтобуса. Логічний підпис: «Мобілізація супергероя». Але за кілька годин з’ясовується — це фейковий контент про мобілізацію, створений штучним інтелектом. Саме така історія розігралася 5 вересня в Луцьку, коли низка телеграм-каналів і місцевих медіа поширили новину про затримання чоловіка в образі людини-павука біля ТРЦ «Промінь». Речниця Волинського обласного ТЦК та СП Уляна Кравчук оперативно спростувала цю інформацію, наголосивши: зображення та відео згенеровані штучним інтелектом.
Смішно? На перший погляд — так. Але за цим «жартом» стоїть цілком реальна юридична проблема. Фейковий контент про мобілізацію — це не просто невдалий мем, а дія, яка може мати серйозні правові наслідки. Давайте розберемося, чому.
Що не так із вигаданою мобілізацією
Кожен такий вкид працює на розхитування довіри до військових і мобілізаційних процедур. Людина, яка побачила «людину-павука» у мікроавтобусі ТЦК, підсвідомо знижує серйозність самого процесу. А якщо новина подається як реальна, то формується хибне уявлення: мовляв, військкомати хапають усіх підряд, навіть у карнавальних костюмах. І це вже не просто піар-хід, а дискредитація Збройних Сил.
Крім того, масове поширення таких фейків у соцмережах відволікає ресурси державних органів. ТЦК змушений витрачати час на спростування, правоохоронці — перевіряти, чи було саме затримання справжнім. А час і увага в умовах воєнного стану — це теж ресурс.
Як це працює з погляду закону
В Україні немає окремої статті «за фейкову людину-павука». Але є цілком конкретні норми, які можуть бути застосовані до творців і розповсюджувачів такого контенту.
Почнемо з Кримінального кодексу. Стаття 114-1 передбачає відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Під перешкоджанням розуміють не лише фізичні дії, а й інформаційні — наприклад, поширення неправдивих відомостей, які підривають авторитет армії або створюють перешкоди для мобілізації. Карається це позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. І якщо фейковий контент про мобілізацію здатний викликати недовіру до призову чи зневагу до військовослужбовців — він цілком може бути кваліфікований саме за цією статтею.
Але це не єдиний варіант. Існує ще й адміністративна площина. Стаття 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення говорить про поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку або порушити громадський порядок. Штраф тут невеликий — до 255 гривень, однак це саме той випадок, коли «жарт» може коштувати грошей і репутації.
А що робити з медіа, які підхопили вигадку? Вони теж не залишаються осторонь. Закон України «Про інформацію» та Закон «Про медіа» зобов’язують журналістів перевіряти факти перед публікацією. Якщо редакція поширила недостовірну інформацію без належної перевірки, вона може бути притягнута до відповідальності — від спростування до відшкодування моральної шкоди, якщо така була завдана конкретним особам. Щоправда, у цій історії постраждалими є, швидше, суспільні інтереси, тому позовів про захист честі й гідності від людини-павука ми не побачимо. Але репутаційні втрати для медіа цілком реальні.
Штучний інтелект — не індульгенція
Окрема тема: використання ШІ для створення фейків. Дехто може подумати: «Я ж тільки згенерував картинку, це несправжнє». Але закон не робить різниці — значення має не спосіб створення, а факт поширення неправдивої інформації. Якщо ви створили зображення, яке імітує реальну подію, і запустили його в інформаційний простір, ви несете відповідальність нарівні з тим, хто намалював би ту саму сцену від руки.
Більше того, технології deepfake і генеративного ШІ часто використовуються для маніпуляцій у воєнний час. Тому правоохоронні органи можуть додатково кваліфікувати такі дії як спробу дестабілізації ситуації або навіть як пособництво ворожій пропаганді — залежно від контексту й масштабу поширення.
Чи є в цій історії потерпілі?
На перший погляд — ніхто не постраждав. Але юридичний аналіз показує, що шкода може бути немайновою. По-перше, страждає репутація територіальних центрів комплектування, які й без того працюють у складних умовах. По-друге, створюється хибне уявлення про мобілізаційний процес, що може вплинути на реальних людей — наприклад, хтось відмовиться від явки за повісткою, побоюючись «спектаклю». По-третє, кожен такий фейк підживлює недовіру до державних інститутів, а це вже стратегічна шкода.
Якби хтось із військовослужбовців, зображених на фото, вирішив подати позов про захист честі, гідності та ділової репутації, він міг би вимагати спростування інформації, а також компенсації моральної шкоди. Правда, у цьому випадку зображення згенероване, тому реальних осіб немає — але сам принцип варто розуміти.
Що має статися далі
Правоохоронці вже відреагували на спростування ТЦК. За фактом поширення фейку може бути відкрито кримінальне провадження за ст. 114-1 ККУ або, як мінімум, складено адмінпротокол. І це стане сигналом для всіх, хто вважає, що «жарти» про мобілізацію залишаться безкарними.
Крім того, цей випадок — привід для медіаспільноти переглянути стандарти перевірки інформації. Адже фейковий контент про мобілізацію дуже легко набуває вірусного поширення, а спростування читають уже в рази менше людей. Тому кожна редакція має навчитися розпізнавати ознаки згенерованих зображень — неприродні тіні, спотворені пальці, нестиковки у відображенні об’єктів.
І наостанок — про відповідальність кожного з нас. Коли ви бачите в соцмережах сенсаційне фото «військові затримали супергероя», перш ніж натиснути «поширити», запитайте себе: «Чи готовий я нести юридичну відповідальність за цей репост?» Бо навіть простий користувач може стати частиною ланцюга поширення неправдивої інформації — і тоді історія зі смішної перетвориться на кримінальну.
