У Львові стався гучний конфлікт з ТЦК: військовослужбовець під час роботи групи оповіщення штовхнув цивільну жінку, і та впала на землю. Відео миттєво розлетілося соцмережами, викликавши шквал обурення. Але те, що ви побачили на екрані, – лише фрагмент історії. У ТЦК стверджують: жінка перед цим бризнула сльозогінним газом в обличчя військовим і заблокувала вхід у під’їзд.
Інцидент трапився напередодні в одному з районів Львова. Група оповіщення, до якої входять представники ТЦК та поліцейські, виконувала звичну роботу – перевіряла документи у військовозобов’язаних. І раптом – конфлікт. На поширеному відео ми бачимо лише момент штовханини: чоловік у формі відштовхує жінку, вона падає. Жодних попередніх дій камера не фіксує. Отже, мимоволі стаєш на бік постраждалої – емоційна реакція зрозуміла.
Однак не поспішайте з остаточними висновками. Представники Львівського обласного ТЦК та СП наполягають: їхні співробітники зазнали нападу.
Що насправді передувало падінню
За словами начальника групи комунікацій Володимира Піняжка, жінка активно заважала роботі групи. Спочатку вона розпилила сльозогінний газ прямо в обличчя військовослужбовцям, а потім стала на вході до під’їзду, перекривши прохід. Саме після цього один із військових застосував фізичну силу – ймовірно, щоб усунути перешкоду й захистити себе та колег.
Піняжко наголосив: службова перевірка вже триває і може зайняти від тижня до місяця. Повне відео події поки не оприлюднюють, бо його саме опрацьовують. Це логічний крок – поки триває розслідування, передчасні витоки лише зашкодять об’єктивності.
Поліція Львівської області теж не лишилася осторонь. Керівництво обласного управління розпочало службове розслідування стосовно поліцейського, який входив до складу групи оповіщення. Він мав слідкувати за законністю дій усіх учасників і, за ідеєю, не допустити рукоприкладства без нагальної потреби.
Цікава деталь: після інциденту жінка не зверталась ні до ТЦК, ні на лінію 102. Чому? Можливо, вона вважає, що резонансне відео вже зробило свою справу. Або, навпаки, усвідомлює, що її власні дії могли бути незаконними. А може, просто розгубилася. Це поки що відкрите питання.
Юридична площина: хто й за що може відповідати
Давайте розберемося, які правові норми тут перетинаються.
Групи оповіщення діють на підставі законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Їхнє завдання – інформувати громадян і перевіряти військово-облікові документи. Якщо хтось свідомо блокує їхню роботу або застосовує фізичну силу, це може тягнути адміністративну чи кримінальну відповідальність. Наприклад, умисне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (ст. 114-1 Кримінального кодексу). А застосування сльозогінного газу проти представника влади цілком можна кваліфікувати як опір (ст. 342 КК) або навіть хуліганство (ст. 296 КК). Усе залежить від мотиву, інтенсивності дій і наслідків.
Сльозогінний газ – це спецзасіб, здатний викликати тимчасове осліплення та сильне печіння. Його використання цивільною особою без дозволу заборонене. Якщо слідство доведе умисне застосування, жінці може загрожувати чималий штраф, арешт до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. А коли дії кваліфікують ще й як перешкоджання діяльності ЗСУ в особливий період (ст. 114-1 КК), покарання стає значно суворішим – аж до позбавлення волі до восьми років.
Але це одна сторона медалі. Інша – дії самого військовослужбовця. Закон дозволяє застосовувати фізичну силу лише у випадках крайньої необхідності, коли інакше неможливо припинити правопорушення або захистити себе й інших. Вона має бути співрозмірною загрозі. Якщо поштовх виявиться надмірним, це може стати підставою для дисциплінарної або кримінальної відповідальності. Наприклад, перевищення службових повноважень (ст. 365 КК) передбачає від штрафу до позбавлення волі на строк до десяти років, якщо дії спричинили тяжкі наслідки. Водночас, якщо буде підтверджено факт газової атаки, його поштовх можна розцінювати як необхідну оборону. У такому разі кримінальна справа проти нього навіть не відкривається.
Окремо стоїть питання про поліцейського. Він перебував поруч і зобов’язаний був реагувати. Якщо з’ясується, що правоохоронець пасивно спостерігав або не завадив перевищенню сили, на нього чекає дисциплінарна або навіть кримінальна відповідальність за службову недбалість (ст. 367 КК). Отже, поки тривають перевірки, ми маємо букет потенційних статей, які можуть «вистрілити» в будь-який бік.
Саме тому так важливо побачити повне відео, а не лише короткий фрагмент. Якщо газ не доведуть, а відео фіксує тільки падіння, весь тягар відповідальності ляже на військового.
Чому такі конфлікти з ТЦК стають вибухонебезпечними
Суспільна реакція на будь-який конфлікт з ТЦК зараз загострена до краю. Воєнний стан, загальна втома, болючі втрати – усе це створює підґрунтя для миттєвого емоційного спалаху. І коли ви бачите, як жінка падає на землю від поштовху людини в формі, свідомість автоматично малює картину свавілля. А те, що перед об’єктивом могло статися щось інше, до уваги не береться.
Не дивно, що подібні відео стають вірусними за лічені години. Вони б’ють у найчутливіші точки: страх за рідних, недовіра до влади, втома від мобілізаційних заходів. Кожен такий конфлікт з ТЦК нагадує, як непросто зберігати баланс між обов’язком держави та правами громадян.
Тут важливо включити критичне мислення. Згадайте, скільки разів ми чули історії, де пізніше з’ясовувалося, що цивільні самі провокували силовий сценарій – нападали, ображали, бризкали газом. І скільки разів, навпаки, військові справді перевищували повноваження. Не маючи повної картини, неможливо винести справедливе судження.
До того ж, робота груп оповіщення – нервова й виснажлива. Військовослужбовці перебувають під постійним тиском, часто стикаються з агресією. Уявіть собі: ви стоїте біля під’їзду, раптом у вас летить дратівливий аерозоль, очі пече, ви на мить дезорієнтовані. Автоматична реакція – відсторонити джерело небезпеки. Чи була вона надмірною? Ось що має визначити службове розслідування, а не наші емоції.
І навпаки: якщо з’ясується, що газової атаки не було, а жінка просто словесно обурювалась, дії військового трактуватимуться інакше. Тобто ключ – у повному відеофайлі, який поки що не оприлюднений.
Залишається сподіватися, що перевірка буде неупередженою, а її результати розкажуть нам правду. Це важливо не лише для конкретних учасників, а й для довіри до всієї системи оповіщення. Бо наступного разу, коли хтось зніме черговий фрагмент на телефон, суспільство знову розділиться на два табори – і це нікому не піде на користь. А поки нам варто пам’ятати: правова оцінка таких ситуацій вимагає холодної голови й повної інформації.
