Оскарження наказу про фактичну перевірку – це тема, яка роками викликала гарячі дискусії між бізнесом та податківцями. І ось 26 березня 2024 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів поставив жирну крапку в одному з найбільш спірних питань. Розглянувши справу №420/9909/23, суд касаційної інстанції чітко визначив: який обсяг інформації в наказі про призначення фактичної перевірки є достатнім, а що є зайвою бюрократією, без якої наказ залишається цілком законним.
З чого все почалося
У квітні 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області видало наказ №2901-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ». Підставою слугував підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Якщо говорити простою мовою – податківці отримали інформацію, яка вказувала на можливі порушення під час розрахунків готівкою, і вирішили це перевірити.
Що саме насторожило інспекторів? У лютому 2023 року підприємство задекларувало реалізацію електрогенераторних установок неплатнику ПДВ на суму понад 660 тисяч гривень. А це вже підозра на перевищення граничних сум розрахунків готівкою – порушення, яке може боляче вдарити по кишені будь-якого бізнесу.
Компанія вирішила не чекати, поки перевірка завершиться, і подала позов до Одеського окружного адміністративного суду. Логіка позивача була такою: у наказі не зазначено конкретної підстави перевірки, лише загальні посилання на норми Податкового кодексу України. А раз немає деталізації – наказ незаконний. До речі, саме завдяки цьому аргументу чимало компаній раніше успішно скасовували подібні рішення податкової.
Чому суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік бізнесу
Одеський окружний адміністративний суд, а згодом і П’ятий апеляційний адміністративний суд, позов задовольнили. На думку суддів, оскаржуваний наказ не відповідав критеріям чіткості та зрозумілості. У ньому не було посилань на конкретну інформацію, яка стала підставою для перевірки. Суди вважали, що саме по собі цитування підпункту 80.2.2 статті 80 Податкового кодексу України – цього недостатньо.
Чесно кажучи, логіка в такому підході була. Справді, як платник податків може зрозуміти, що саме він порушив, якщо в наказі написано лише загальні фрази? Як йому захищатися?
Але податкова не здалася й подала касаційну скаргу. І ось тут починається найцікавіше.
Що сказав Верховний Суд
26 березня 2024 року Судова палата Верховного Суду ухвалила рішення, яке змінило правила гри у спорах щодо оскарження наказу про фактичну перевірку. Коротко: суд став на бік податкової.
Ключовий висновок Верховного Суду звучить так. Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України сам по собі містить усю необхідну інформацію – і правову, і фактичну підставу для перевірки. Тобто коли в наказі написано «на підставі підпункту 80.2.2» – цього вже досить. Це і є той мінімально допустимий обсяг, передбачений абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Суд підкреслив: податкова не зобов’язана у повному обсязі розкривати в наказі зміст отриманої інформації, перераховувати конкретні факти ймовірних порушень і додавати докази. Саме для з’ясування цих обставин і призначається фактична перевірка. Іншими словами, наявність інформації про можливі порушення – це привід для перевірки, а не готовий обвинувальний акт.
Крім того, Верховний Суд акцентував: не варто плутати два різних питання. Перше – чи справді були підстави для призначення перевірки. Друге – наскільки детально ці підстави відображені в наказі. Відсутність деталізації у другому випадку не робить наказ автоматично незаконним, якщо підстави справді існували.
Що було в наказі насправді
Судова палата уважно проаналізувала зміст спірного наказу №2901-п. У ньому зазначалося: перевірка призначається у зв’язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, яка свідчить про можливі порушення здійснення розрахункових операцій в готівковій формі, які перевищують граничну суму розрахунків готівкою.
На думку Верховного Суду, це цілком конкрентна фактична підстава. У наказі зазначено і сферу можливих порушень (розрахункові операціі готівкою), і характер порушення (перевищення граничних сум). Бідьше того, суд встановив: у розпорядженні податківців справді була доповідна записка Управління податкового аудиту від 20 квітня 2023 року, яка містила достатню інформацію для призначення перевірки. Нижчі суди навіть не встановили, що ця доповідна записка мала якісь істотні недоліки.
Практичне значення для бізнесу
Отже, що це означає для компаній? Тепер оскаржити наказ про фактичну перевірку лише через те, що в ньому немає деталього опису отриманих відомостей, стане значно складніше. Верховний Суд фактично сказав: посилання на конкретний підпункт статті 80 Податкового кодексу України – цього досить.
Але тут важливий нюанс. Суд зберіг за собою право перевіряти, чи справді в податкової були обгрунтовані підстави для призначення перевірки. Іншими словами, якщо компанія доведе, що жодної інформаціі про можливі порушення податківці не отримували й не мали – тоді наказ все ж можна скасувати. Проте тягар доказування в такому разі лягає на платника податків.
Варто також пам’ятати: цей висновок стосується виключно підпункту 80.2.2. Для інших підстав, передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК Уккраїни, правила можуть бути іншими. Наприклад, підпункт 80.2.5 передбачає одразу дві самостійні фактичні підстави, і там ситуація інакша – це окремо підкреслив і сам Верховний Суд.
Кстаті, суд також нагадав відому правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17: якщо перевірка вже відбулася і податкова прийняла рішення за іі результатами, то не кожне процедурне порушення під час признaчення перевірки є підставою для скасуванняя такого рішення. Скасовувати можна лише тоді, коли порушення справді вплинуло на правильність висновків конролюючого органу.
У справі №420/9909/23 перевірку так і не провели – компанія не допстила інспекторів. Але саме завдяки цьому спірний наказ не втратив чинності і міг бути предетом самостійного оскарження. Якби перевірка відбулася – оскаржувати довелося б уже іі результат.
