Скасування наказу на податкову перевірку здатне повністю знецінити її результати. І це не теорія – це позиція Верховного Суду, сформульована у справі № 1340/3590/18 за позовом ТОВ «Корпорація КРТ» (нині – ТОВ «АЗОВМЕТАЛ») до Офісу великих платників податків ДФС. Коли йдеться про понад 50 мі льйонів гривень донарахувань, така справа заслуговує на найпильнішу увагу кожного підприємця.
Що сталося: фабула справи
У квітні 2018 року Офіс великих платників податків видав наказ № 633 про проведення докуме нтальної позапланової невиїзної перевірки товариства. Перевірка стосувалася взаємовідносин позивача із сімома контрагентами за груде нь 2017 – січе нь 2018 року.
За резуль татами перевірки податківці склали акт від 18 квітня 2018 року, у якому зафіксували порушення пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Суть прете нзій зводилася до заниження податку на додану вартість. А вже 8 травня 2018 року з’явилося податкове повідомлення-рішення № 0004014809. Цифри вражали: 33 794 176,74 грн основного зобов’язання, 16 897 088,37 грн штрафних санкцій. Разом – 50 691 265,11 гривень.
Паралельне оскарження, яке змінило все
Замість того щоб зосередитися ли ше на оскарженні самого податкового повідомлення-рішення, товариство пішло далі. Воно оскаржило наказ № 633 в окремому судовому провадженні – справі № 813/1757/18.
23 липня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд визнав цей наказ протииправним та скасував його. Згодом, 7 грудня 2018 року, Восьмий апеляційний суд змінив ли ше мотиви рішення, залишивши скасування наказу в силі. А 28 квітня 2020 року Верховний Суд остаточнно підтвердив цю позицію. Тобто наказ про проведення перевірки був остаточнно скасований судом. І саме це стало вирішальним.
Позиція суду першої інстанції: логіка, що спрацювала
Львівський окружний адміністративний суд у справі № 1340/3590/18 міркував гранично просто: якщо наказ про проведення перевірки скасовано судом – перевірка є незаконною. А якщо перевірка незаконна, то й податкове повідомлення-рішення, прийняте за її резуль татами, також не може бути законним. 18 квітня 2019 року суд задовольнив позов повністю.
Здавалося б, крапка. Але податкова не погодилася.
Чому апеляція побачила ситуацію інакше
Восьмий апеляційний адміністративний суд 12 серпня 2021 року скасував це рішення. Своя логіка: невиїзна перевірка проводиться в приміщенні податкової, тож етапу «допуску» до неї фак тично не існує. Платник податків не міг запобігти перевірці на початковому етапі. А отже, мовляв, скасування наказу на перевірку не тягне автома тичного скасування податкового повідомлення-рішення.
До того ж, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач не надав первинних докуме нтів по господарських операціях, а отже – не довів їх реальності. І це, на думку суду, стало додатковою підставою для відмови в позові.
Верховний Суд наводить лад
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Яковенко М.М., Дашутін І.В., Шишов О.О.) розглянув справу 26 вересня 2022 року. І розставив усі крапки над «і».
Суд нагадав ба зову норму: стаття 19 Констит уції України зобов’язує органи державної влади діяти ли ше на підставі та в межа х повноважень. А пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України прямо вказує – докуме нтальна позапланова невиїзна перевірка проводиться виключн о на підставі наказу керівника контролюючого органу.
Немає наказу – не має й законної перевірки. Це аксіома.
Далі Верховний Суд послався на свої попередні правові позиції, які вже стали класикою податкових спорів. У постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) чітко зазначено: платник податків має право посилатися на порушення поря дку проведення перевірки, і суди повинні оцінювати ці доводи в першу чергу. Ли ше якщо процедурних порушень не виявлено – можна переходити до аналізу господарських операцій по суті.
А в постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18) Суд пішов іще далі: невиконання вимог закону щодо підстав для проведення перевірки призводить до того, що перевірка визнається незаконною й не породжує жодних правових наслідків. Акт перевірки, одержаний із порушенням порядку, не може бути допус тимим доказом у справі – про це прямо каже частина друга статті 74 КАС України.
Працює ефект доміно: скасовано наказ – незаконна перевірка – недопустимий акт – неправомірне податкове повідомлення-рішення.
Сила преюдиції: двічі не перевіряють
Окремий важливий аспект справи – преюдиційність. За частиною четве ртої статті 78 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не потре бують повторного доказування.
Інакше кажучи: якщо в одній справі суд уже встановив, що наказ про проведення перевірки є протииправним, то в іншій справі цей факт не може ставитися під сумнів. Суди не мають права давати йому повторну правову оцінку. Саме тому апеляційний суд, який спробував «переграти» це питання, припустився помилки.
Верховний Суд також звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини. У справі «Пономарьов проти України» наголошується на принципі юридичної визначеності та повазі до остаточних судових рішень (res judicata). Це той самий фундамент, на якому тримається довіра до правосуддя загалом.
Практичні уроки для бізнесу
З цієї справи можна винести кілька важливих уроків.
Перше: не варто нехтувати оскарженням наказу на проведення перевірки. Саме це може стати тим рятівним колом, яке згодом дозволить позбавитися від мі льйонних донарахувань. Витрати на окремий судовий процес щодо наказу – ніщо порівняно з потенційними втратами.
Друге: податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, наказ на яку скасовано судом, не може вважатися правомірним. Це сталий підхід Верховного Суду, підтверджений постановами від 03 червня 2021 року (справа № 822/1660/18), від 21 січня 2021 року (справа № 826/3200/14) та іншими.
Третє: невиїзний характер перевірки не позбавляє платника податків права на судовий захист. Так, на етапі призначення такої перевірки неможливо відмовити в допуску до неї – вас навіть не запросять. Але це не означає, що не можна захищатися згодом – через оскарження як самого наказу, так і податкових рішень, прийнятих за результатами перевірки.
І четверте: усі аргументи по суті порушень – реальність господарських операцій, правильність формування податкового кредиту тощо – відходять на другий план, якщо доведено протиправність самої перевірки. Суду достатньо встановити факт порушення процедури – і податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню без заглиблення в бухгалтерські нюанси.
50,7 мі льйонів гривень донарахувань було остаточнно скасовано. Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції від 18 квітня 2019 року, і хоча він не аналізував реальність господарських операцій позивача по суті, це вже не мало жодного значення. Факт скасування наказу на перевірку став тією юридичною основою, яка звела нанівець усі податкові претензії майже на 51 мі льйон гривень.
