Господарська юрисдикція – це те, що визначає, до якого саме суду вам потрібно йти з позовом. Помилитесь дверима – і справа може затягнутися на місяці, а то й роки. Саме така ситуація склалася у справі № 917/911/26, яку нещодавно розглянув Верховний Суд.
Давайте розберёмся, що там сталося і чому це рішення важливе для всіх, хто має справу із землею, орендою та самочинним будівництвом.
Про що взагалі ця історія
Уявіть: є земельна ділянка площею 27,38 гектара зі ставком на території Лубенської громади. ТОВ «Інвестторг» ще у 2009 році отримало її в оренду – спочатку на 5 років, а потім договір продовжили до 2029 року. Поруч уклали ще й договір оренди водного об’єкта – того самого ставка площею 18,8 гектара.
І ось тут починається найцікавіше.
Прокуратура під час досудового розслідування кримінального провадження виявила, що на орендованій землі звели цілий комплекс для відпочинку: альтанки на воді, будиночки, заасфальтований майданчик для авто, дерев’яні настили зі столами, металеві ємності для купання, баню. Усе це – без жодних дозвільних документів і з явним порушенням умов договору, який передбачав лише риборозведення.
Крім того, частина будівель належала фізичній особі – назвемо її скорочено ОСОБА_1. Його садовий будинок, навіс, підпірна стінка – усе це стояло на тій самій орендованій ділянці.
Прокурор подав позов: розірвати обидва договори оренди, зобов’язати ТОВ «Інвестторг» повернути землю, а ОСОБА_1 – знести самочинно збудовані об’єкти. І окремо попросив суд забезпечити позов – заборонити відчужувати нерухомість до вирішення справи.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд Полтавської області, а слідом за ним і Східний апеляційний господарський суд, відмовили у відкритті провадження щодо вимоги до ОСОБА_1. Логіка була простою: це фізична особа, доказів наявності у неї статусу підприємця матеріали справи не містять, тож нехай іде до цивільного суду.
Позовну заяву в цій частині повернули прокурору. Заяву про забезпечення позову – теж повернули.
І отут криється ключова проблема. Прокурор же надав витяг з Єдиного державного реєстру, з якого випливало: ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець аж із 1991 року. Види діяльності – прісноводне рибальство (основний), надання в оренду нерухомого майна, діяльність готелів, забезпечення фізичного комфорту. Більше того, той самий ОСОБА_1 є єдиним засновником і керівником ТОВ «Інвестторг».
Суди це просто проігнорували.
Чому це стало предметом розгляду Верховного Суду
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу. Його аргумент: суди неправильно застосували норми процесуального права, а саме – не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду про критерії розмежування юрисдикцій.
І справді, практика Верховного Суду з цього питання вже давно усталена.
Ключовий момент: сама лише наявність у людини статусу ФОП не означає, що вона діє як підприємець у всіх без винятку правовідносинах. Людина не втрачає свого статусу фізичної особи з моменту реєстрації підприємцем – вона лише набуває додаткової ознаки.
Як зазначила Велика Палата ще у постанові від 15 травня 2019 року (справа № 686/19389/17), для того щоб спір вважався господарським, потрібно встановити: чи дійсно особа використовує земельну ділянку саме для підприємницької діяльності?
Що мали зробити суди (але не зробили)
Суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися формальним твердженням: мовляв, доказів статусу підприємця немає. І все. Жодної оцінки тим доказам, які надав прокурор.
А докази були, і досить переконливі:
- витяг з ЄДР про реєстрацію ОСОБА_1 як ФОП ще з 1991 року;
- перелік видів діяльності, які прямо стосуються спірного об’єкта (рибальство, оренда нерухомості, готелі);
- скріншоти з сайту «Лубенщина туристична», де рекламується «Відпочинковий комплекс Булатецький став» як місце для відпочинку;
- той факт, що ОСОБА_1 є єдиним засновником і керівником ТОВ «Інвестторг».
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла однозначного висновку: суди зробили передчасний висновок про відсутність господарського характеру спору. Вони порушили норми процесуального права – не дослідили всіх обставин справи.
Практичний урок для всіх
Господарська юрисдикція – це не лише про те, чи є у відповідача статус ФОП. Це про те, що суд має копати глибше. Дивитися на суть правовідносин, а не лише на формальний запис у реєстрі.
Тут важливий ось який нюанс: фізична особа-підприємець може володіти майном і як звичайна людина, і як бізнесмен. Межа між цими статусами – у меті використання. Якщо земля і будівлі на ній використовуються для систематичного отримання прибутку (наприклад, здавання в оренду відпочивальникам), то це вже підприємницька діяльність. А там, де підприємництво – там і господарський суд.
Верховний Суд скасував ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12 травня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 червня 2026 року. Справу в частині вимоги про знесення самочинно збудованих об’єктів направили назад – до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Тепер Господарський суд Полтавської області має повторно, вже з урахуванням усіх вказівок Верховного Суду, оцінити докази і вирішити: чи справді цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. І ключовим тут буде саме питання – чи здійснював ОСОБА_1 на цій земельній ділянці підприємницьку діяльність.
