Самовільне залишення частини під час воєнного стану — це злочин із покаранням до 10 років позбавлення волі. Однак ч. 5 ст. 401 КК дає можливість уникнути в’язниці й повернутися до війська. Норма з’явилася в Кримінальному кодексі України у вересні 2024 року, і судова практика вже показує: вона реально працює.
Яскравий приклад — постанова Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 183/12595/23. Історія водночас типова й показова. Давайте розберемо її детально.
Що трапилося
Військовослужбовець, мобілізований до лав ЗСУ, 30 листопада 2022 року без поважних причин залишив частину, яка дислокується в Дніпропетровській області. Майже рік — до 25 жовтня 2023-го — чоловік перебував за місцем проживання в селі Миколаївка Новомосковського району. Проводив час на власний розсуд, жодних спроб повернутися не робив.
Дії кваліфікували за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення частини в умовах воєнного стану. Покарання тут серйозне: від 5 до 10 років позбавлення волі. Новомосковський міськрайонний суд у травні 2024 року призначив 5 років, але звільнив від відбування покарання з випробуванням — іспитовий строк один рік. По суті, умовний термін.
Прокуратура з м’яким вироком не погодилася. Дніпровський апеляційний суд у листопаді 2024-го скасував звільнення від відбування покарання. Військовослужбовець отримав реальні 5 років. І сів за ґрати.
Як умикається механізм ч. 5 ст. 401 КК
Захист подав касаційну скаргу, оскаржуючи суворість апеляційного вироку. Але паралельно сталася річ, яка змінила хід справи докорінно. Засуджений звернувся до Верховного Суду з клопотанням: хочу повернутися до військової частини, готовий продовжувати службу. І що критично важливо — командир цієї частини надав письмову згоду. Причому двічі: у грудні 2024 року та в червні 2025-го.
Ось тут і вступає в дію ч. 5 ст. 401 КК. Вона передбачає, що особа, яка під час воєнного стану вперше вчинила злочин за статтями 407 або 408 Кримінального кодексу України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Але лише за трьох умов.
Перша — добровільне звернення до слідчого, прокурора або суду з клопотанням про намір повернутися на службу. Друга — наявність письмової згоди командира військової частини на продовження служби цією особою. Третя — злочин має бути вчиненим уперше.
У справі № 183/12595/23 всі три умови зійшлися. Засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Добровільність звернення підтвердив особисто під час судового засідання. Командир військової частини двічі надсилав до суду документи, якими погоджувався взяти військовослужбовця назад.
К слову, ця норма з’явилася завдяки Закону України № 3902-ІХ від 20 серпня 2024 року, що набрав чинності 7 вересня 2024-го. Тобто на момент касаційного розгляду механізм уже працював — і Суд його застосував.
Що вирішив Верховний Суд
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшла однозначного висновку: сукупність умов для застосування ч. 5 ст. 401 КК наявна. Вироки першої та апеляційної інстанцій скасовано. Військовослужбовця звільнено від кримінальної відповідальності, а провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України. Людину випустили з-під варти.
Проте розслаблятися зарано. Суд зобов’язав звільненого не пізніше 72 годин прибути до військової частини для продовження служби. А командира — невідкладно поновити його на військовій службі. Ці вимоги випливають із ч. 3 ст. 288 КПК.
Іншими словами, звільнення від відповідальності не означає, що людина уникає служби. Вона повертається до війська й далі виконує свій обов’язок. Держава ніби каже: даємо шанс виправити помилку, але воювати все одно доведеться.
Чому ця справа показова
По-перше, вона демонструє: ч. 5 ст. 401 КК — не мертва норма на папері. Вона працює навіть на стадії касації, коли людина вже сидить під вартою за реальним вироком. По-друге, Верховний Суд підтвердив усталену практику. У постанові є пряме посилання на аналогічне рішення від 20 травня 2025 року в справі № 203/1612/22. Це частина системного підходу, а не виняток.
І по-третє — мабуть, найцікавіше. Прокурор у судовому засіданні сам погодився, що клопотання про повернення на службу слушне. Сторона обвинувачення не блокувала механізм, а сприяла його реалізації. Так буває далеко не в кожній справі. Але тут позиції захисту й обвинувачення збіглися, що суттєво спростило роботу суду.
Практичні висновки для військовослужбовців
Якщо ви або ваш близький опинилися в ситуації СЗЧ — не панікуйте. Ч. 5 ст. 401 КК дає реальну можливість повернутися до нормального життя через продовження служби. Але зволікати точно не варто. Чим раніше ви заявите про свій намір, тим більше шансів на позитивне рішення.
Ключовий момент — отримати письмову згоду командира. Без цього документа механізм просто не запуститься. І, звісно, злочин має бути першим: для тих, хто вже має судимість за аналогічні діяння, шлях закритий.
Справа № 183/12595/23 наочно ілюструє головне: навіть якщо вас уже засудили до реального строку, навіть якщо вирок набрав законної сили — можливість скористатися ч. 5 ст. 401 КК зберігається аж до касаційного перегляду. Потрібне лише щире бажання повернутися до війська й готовність командування вас прийняти.
