Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності – процедура, яка на практиці часто сприймається як фінальна крапка. Немає вироку, немає покарання, немає проблем. Та чи справді це так для потерпілого, який витратив десятки тисяч гривень на адвоката й заявив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди? Верховний Суд у справі № 596/520/22 дав чітку відповідь: ні.
Давайте розберемося, що саме трапилось і чому ця позиція суду касаційної інстанції має значення для кожного, хто зіткнувся з кримінальним провадженням як потерпіла сторона.
Що сталося: фабула справи
Історія почалася з трудового конфлікту в природному заповіднику «Медобори». Виконувач обов’язків директора заповідника, за версією обвинувачення, двічі незаконно звільнив працівника – майстра лісу. Перший наказ про звільнення суд скасував і зобов’язав поновити людину на посаді. Але керівник, як стверджувало слідство, видав другий наказ – уже з особистих мотивів, на ґрунті неприязних стосунків.
Дії кваліфікували за частинами 1 та 2 статті 172 Кримінального кодексу України – грубе порушення законодавства про працю. Потерпілий через свого адвоката подав цивільний позов: 100 000 гривень моральної шкоди та 43 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий суд виправдав обвинуваченого. Потерпілий і прокурор оскаржили вирок в апеляції. Але далі ситуація пішла несподіваним шляхом.
Неочікуваний поворот: клопотання в апеляції
Просто під час апеляційного розгляду обвинувачений подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності – сплили строки давності, передбачені статтею 49 КК. І це спрацювало: 21 листопада 2024 року Тернопільський апеляційний суд скасував виправдувальний вирок, звільнив особу від відповідальності та закрив провадження.
Здавалося б – усе, фінал. Але апеляційний суд припустився помилки, яка зрештою привела справу до Верховного Суду. В ухвалі не було жодного слова про цивільний позов потерпілого і про 43 000 гривень, витрачених на адвоката. Суд просто «забув» про них.
Коли представник потерпілого окремо звернувся із заявою вирішити ці питання, апеляційний суд відмовив – мовляв, докази не досліджували, питання не розглядали. Замкнене коло.
Що сказав Верховний Суд
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув скаргу адвоката потерпілого і визнав: апеляція справді порушила закон, причому істотно.
Ключова теза, яку зафіксував Суд: звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності не звільняє особу від обов’язку відшкодувати шкоду, заподіяну її діяннями. І суд зобов’язаний це питання вирішити – навіть якщо провадження закривається.
Тут важливий нюанс. Цивільний позов у кримінальному провадженні по суті вирішується лише обвинувальним вироком або ухвалою про примусові заходи медичного чи виховного характеру (частина 1 статті 129 КПК). Якщо ж провадження закривають через звільнення від кримінальної відповідальності – позов має бути залишений без розгляду. Але – і це критично – суд зобов’язаний прямо зазначити про це в ухвалі та роз’яснити потерпілому право звернутися з тим самим позовом у порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд цього не зробив. Як наслідок – істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Процесуальні витрати: гроші, про які «забули»
Ще гостріше питання – витрати на правничу допомогу. Представник потерпілого вимагав стягнути з обвинуваченого 43 000 гривень. Місцевий суд це питання не вирішував, бо виправдав особу. Апеляційний суд – проігнорував.
Верховний Суд нагадав: відповідно до усталеної практики, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнуті з особи навіть тоді, коли її звільняють від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК. Суд послався на постанову об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 2 грудня 2024 року (провадження № 51-2680кмо23, справа № 686/1699/20).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду ще у червні 2020 року (справа № 598/1781/17) висловила принципову позицію: Кримінальний процесуальний кодекс не обмежує вирішення питання про розподіл процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Тобто суд має розподілити витрати в будь-якому рішенні, яким завершується розгляд справи по суті – навіть в ухвалі про закриття провадження.
Колегія суддів підкреслила: обвинуваченому мають роз’яснити можливість стягнення з нього процесуальних витрат ще на етапі, коли йому повідомляють про право на звільнення від кримінальної відповідальності (частини 2 та 3 статті 285 КПК). Це не формальність, а гарантія, що людина розуміє всі наслідки свого клопотання.
Чому Верховний Суд не стягнув гроші сам
Окремий цікавий момент: представник потерпілого просив касаційну інстанцію безпосередньо стягнути з обвинуваченого 43 000 гривень. Але Суд цього не зробив – і не тому, що не хотів.
Річ у тім, що суд касаційної інстанції не досліджує докази й не встановлює обставини, які не були встановлені судами першої чи апеляційної інстанцій (частина 1 статті 433 КПК). Розмір процесуальних витрат, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК, підлягає доказуванню. Ані місцевий, ані апеляційний суд цього не робили – отже, касація просто не мала перед собою доказової бази для такого рішення.
Саме тому ухвалу апеляційного суду скасували, а справу направили на новий розгляд. Тепер апеляція має дослідити докази витрат на правничу допомогу, вирішити цивільний позов (залишити без розгляду з належним роз’ясненням) і ухвалити законне рішення.
Що це означає на практиці
Ця постанова – не просто ще один акт касації. Вона фіксує алгоритм дій для судів у типовій ситуації: коли особа звільняється від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, потерпілий не повинен залишатися сам на сам із витраченими коштами й незадоволеними вимогами.
Для потерпілих це сигнал: навіть якщо провадження закривають через строки давності, вимоги про відшкодування шкоди й витрат на адвоката мають бути розглянуті. Не вирішили в кримінальному процесі – є цивільний. Але суд зобов’язаний роз’яснити це прямо в ухвалі.
Для обвинувачених – нагадування: звільнення від кримінальної відповідальності не є індульгенцією за всіма напрямками. Фінансові наслідки можуть наздогнати і після закриття провадження. І про це варто знати до того, як подавати клопотання за статтею 49 КК.
Справа № 596/520/22 повертається на новий апеляційний розгляд, і цього разу суд уже не зможе оминути увагою ані цивільний позов, ані витрати потерпілого на адвоката.
