У суботу о четвертій дня за Гринвічем на двох англійських стадіонах одночасно закрутяться сюжети, які не перетинаються, але дзеркально відображають один одного. Поки одні намагаються намацати ґрунт після провалу, інші летять так, що сусіди нервово кусають лікті. І в обох випадках травми роблять інтригу ще щільнішою. «Борнмут» проти «Сандерленда» — історія про те, що дно буває спільним. «Брайтон» проти «Крістал Пелас» — про те, як біла смуга може впертися в найнезручнішу перешкоду з можливих.
«Борнмут» — «Сандерленд»: чорний кіт проти вишневої кризи
Якщо ви шукаєте світлу пляму у виступах «Борнмута» прямо зараз, простіше одразу перестрибнути в розділ травм — там хоча б є новини з відтінком надії. Команда не виграла жодного матчу в поточному сезоні Прем’єр-ліги і в’їхала в цю суботу після розгрому 1:5 від «Челсі». Але й «Сандерленд» приїжджає з багажем, який не назвеш легким: три поразки поспіль із загальною різницею м’ячів мінус дев’ять. Дев’ять пропущених за три гри — це, погодьтеся, навіть для кризи забагато.
Минулого сезону «чорні коти» примудрилися взяти у «вишеньок» чотири очки в двох зустрічах. І якщо історична пам’ять ще працює, господарям має бути особливо тривожно: тоді «Борнмут» теж не справляв враження неприступної фортеці.
Тепер про склад. Провідний півзахисник господарів Алекс Скотт, як і раніше, лікує стегно, але відновлюється швидше, ніж очікували лікарі. Для команди, яка відчайдушно шукає баланс у центрі поля, це слабкий, але все ж укол оптимізму. Велько Мілосавлевич, Хуліан Араухо та Елі Жуніор Крупі недоступні — це кадрова яма, звідки тренеру доводиться вишкрібати варіанти на ходу.
У «Сандерленда» лазарет виглядає не менш густонаселеним. Тома Меньє, Ден Баллард і Ромейн Мандл — поза грою. А поява на полі Вільсона Ізідора залишається під питанням. Оборона гостей, м’яко кажучи, не виглядає ешелонованою, а з такими втратами стає майже прозорою. Утім, і «Борнмут» поки не схожий на команду, здатну цією прозорістю скористатися.
Суботній матч ризикує перетворитися на дуель двох підранків, де кожен удар може стати фатальним, але ніхто до пуття не знає, як бити.
«Брайтон» — «Крістал Пелас»: суха серія проти кепської звички
На стадіоні «Амекс» усе інакше — і водночас до болю схоже за градусом невизначеності. «Брайтон» виграв три останні матчі в Прем’єр-лізі із загальним рахунком 10:0. Жодного пропущеного м’яча, атака працює як годинник, і чи не кожен удар залітає в сітку. Чесно кажучи, «чайки» зараз настільки хороші, що впору видавати окрему премію за найбезжальнішу форму жовтня.
Але тут важливий момент — той самий, що змушує вболівальників на південному узбережжі злегка знижувати голос. «Крістал Пелас» не програє «Брайтону» чотири матчі поспіль. Три перемоги й одна нічия за останні два сезони — це вже не випадковість, а тренд, який господарям кров з носу треба ламати. Місцеве дербі, градус принциповості — усе це накладається на статистику, яку ейфорія від розгромів не скасовує.
«Орли» після слабкого старту поступово приходять до тями: сім очок із дванадцяти можливих у чемпіонаті. Команда не виглядає бездоганною, але принаймні перестала розсипатися. І їде вона на «Амекс» без серйозних кадрових втрат, чого про господарів не скажеш.
У «Брайтона» поза грою Матс Віффер, Янкуба Мінте, Фемі Азіз і Каору Мітома. Останнє ім’я — це, мабуть, найгостріша втрата. Без того обсягу креативу, який японець зазвичай приносить на лівому фланзі, «чайкам» доведеться шукати інші способи злому. А зламувати треба команду, яка, судячи з останніх зустрічей, уміє проти них оборонятися з особливою охотою.
Тож о четвертій дня на «Амексі» зіткнуться не просто форма й історія — зійдуться дві незручні правди. Одна каже, що «Брайтон» зараз нестримний. Друга нагадує, що в цього бігу є своя скляна стеля — й ім’я їй «Крістал Пелас». Чи втримається суха серія господарів, чи «орли» знову вщипнуть сусіда в найневідповідніший момент — ось що почне з’ясовуватися з першим свистком.
І там само, о четвертій пополудні, на іншому стадіоні «Борнмут» і «Сандерленд» вирішуватимуть, хто з них нарешті перестане тонути. Ігри різні, ставки — однаково високі. Субота не обіцяє бути нудною.
