Шлюбний договір – це не спосіб перевірити почуття на міцність, а цілком робочий юридичний інструмент. Він дає подружжю змогу заздалегідь домовитися, кому дістанеться квартира, хто виплачуватиме іпотеку і як розподілятимуться спільні доходи. Відповідно до статті 93 Сімейного кодексу України, такий документ регулює саме майнові відносини.
Але життя вносить корективи. Хтось іде в декрет, хтось закриває власну справу, а хтось просто розуміє, що підписані колись умови більше не відповідають реальності. І тоді виникає питання: як переписати правила, якщо друга сторона не поспішає погоджуватися?
Розберемося. Нижче – чотири законні механізми, які описало Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, а також практичні нюанси, про які краще знати заздалегідь.
Що взагалі під силу такому документу
Стаття 93 Сімейного кодексу України окреслює межі досить чітко. Документ стосується майнових відносин подружжя та їхніх взаємних прав і обов’язків у цій сфері.
Ключове слово тут – майнові. Тобто йдеться про гроші, речі, нерухомість, борги та способи їх поділу. Особисті питання, як-от місце проживання чи виховання дітей, регулюються зовсім іншими документами.
Простіше кажучи, прописати, хто миє посуд або як часто пара їздить до батьків, тут не вийде. Зате цілком реально визначити, кому належить автомобіль, куплений у шлюбі, як ділити бізнес або що станеться з квартирою, якщо стосунки закінчаться.
Зміна умов: тільки разом і обов’язково в нотаріуса
Стаття 100 Сімейного кодексу України дає подружжю право змінити умови. Єдина вимога – взаємна згода.
Процедура виглядає так:
– сторони узгоджують нові формулювання;
– укладають письмову угоду про внесення змін;
– посвідчують цей документ у нотаріуса.
Усі три кроки обов’язкові. Якщо ви просто напишете новий текст від руки й підпишете його на кухні, юридичної сили це не матиме.
Виглядає бюрократично, погодьтеся. Але саме нотаріальна форма захищає обох: ніхто потім не скаже, що підпис був несправжній або що текст підмінили.
Одностороння зміна умов не допускається. Один із подружжя не може самостійно переписати пункти, навіть якщо вважає старі формулювання відверто несправедливими.
Відмова від договору: коли обидва за
Стаття 101 Сімейного кодексу України передбачає ще один варіант – повну відмову від шлюбного договору. Механізм той самий: лише за спільною згодою.
Коли припиняються права й обов’язки? Тут можливі два сценарії. Перший – з моменту укладення відповідної угоди. Другий – з дня, коли заяву про відмову подали нотаріусу. Який саме варіант застосувати, сторони обирають самостійно.
Звучить просто, але пари часто плутають відмову зі зміною умов. А це різні речі: у першому випадку документ перестає діяти повністю, у другому – продовжує працювати, але вже в новій редакції.
Якщо партнер проти: ідемо до суду
Домовитися вдається не завжди. Буває, що один із подружжя просто блокує будь-які зміни. Що тоді?
Стаття 102 Сімейного кодексу України дозволяє розірвати шлюбний договір за рішенням суду на вимогу одного з подружжя. Але потрібні підстави, які мають істотне значення.
Що це означає на практиці? Найчастіше йдеться про неможливість виконання договору. Припустімо, подружжя прописало, що чоловік щомісяця перераховує дружині фіксовану суму з доходів від власної справи. Згодом бізнес закрився, доходів більше немає. Виконати пункт фізично неможливо, і це якраз та сама істотна підстава.
Суд у таких справах дивиться не на емоції, а на факти. Чи справді обставини змінилися настільки, що виконати умови реально не виходить?
Доказами зазвичай стають довідки про доходи, документи про закриття підприємства, медичні висновки. Усе, що підтверджує: ситуація справді змінилася і не з чиєїсь примхи.
Недійсність: окрема історія
Визнання договору недійсним – це не те саме, що розірвання чи зміна умов. Тут документ визнають таким, що не мав юридичної сили від самого початку.
Стаття 103 Сімейного кодексу України відсилає до Цивільного кодексу України: підстави для недійсності беруть саме звідти. Ідеться про порушення форми, введення в оману, укладення під тиском. Розглядає такі справи виключно суд.
Різниця в наслідках теж суттєва. Розірвання припиняє дію договору на майбутнє, а недійсність означає, що жодних прав і обов’язків за ним не виникло взагалі.
Чому усні домовленості не працюють
Ось ситуація, знайома багатьом. Пара розійшлася і на словах усе вирішила: квартира дружині, машина чоловікові. Рукостискання, обійми, розійшлися.
А через рік з’ясовується, що усна домовленість не змінює умов нотаріально посвідченого шлюбного договору й не припиняє його дії. Взагалі. Папір із печаткою нотаріуса продовжує працювати точно так, як у ньому написано.
Іноді сторони навіть доходять до нотаріуса, але приносять не той документ. Замість угоди про зміну умов – якусь розписку. Результат той самий, нуль.
Тому єдиний надійний шлях – дотриматися процедури, встановленої законом. Винятків для тих, хто колись добре ладнав, закон не робить.
Чотири механізми коротко
– змінити умови за взаємною згодою – стаття 100 Сімейного кодексу України;
– відмовитися від договору разом – стаття 101;
– домогтися розірвання через суд – стаття 102;
– вимагати визнання договору недійсним – стаття 103.
У всіх випадках, крім судового розірвання та визнання недійсним, без доброї волі обох сторін не обійтися. Односторонніх рішень закон не передбачає.
Кілька порад наостанок
Якщо ви вже розумієте, що умови треба переглядати, не відкладайте розмову на потім. Чим довше сторони тягнуть, тим більше майна встигає накопичитися і тим складніше потім дійти згоди.
Перед підписанням будь-яких змін покажіть нову редакцію юристу. Навіть одна неточна фраза в нотаріальному документі здатна через роки обернутися довгим судовим спором.
Не соромтеся ставити нотаріусу прямі запитання. Він бачить такі папери щодня і підкаже, чи не суперечить ваша нова редакція закону.
Зберігайте всі документи, пов’язані з договором і будь-якими змінами до нього. Саме папери, а не спогади про те, хто що обіцяв, стануть вирішальними, якщо справа дійде до суду.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
