Денис Капустін, український актор і зірка фільму «Кіллхаус», долучився до лав Збройних сил України. Нині він виконує обов’язки оператора важких бомберів.
Новина виглядає логічно, якщо згадати, кого він грав у кіно. У стрічці «Кіллхаус» Капустін виконав роль командира підрозділу ударних дронів. А згодом вирішив мобілізуватися. Так буває нечасто: актор зазвичай повертається з майданчика в зовсім інше життя. Тут вийшло навпаки.
Що таке важкий бомбер і чому це окрема історія
Слово «бомбер» у мирному житті викликає асоціації хіба що з курткою. На фронті все інакше. Важкий бомбер – це великий мультикоптер, який піднімає в повітря мінометні міни, гранати та інші боєприпаси. Його задача – долетіти до позицій противника, скинути вантаж і повернутися назад.
Такі машини добре відомі під народною назвою «Баба Яга». Вони працюють переважно вночі, бо саме темрява дає шанс пройти непоміченими. Звук у них характерний, важкий, його чути задовго до появи самої машини.
Керувати такою технікою – це не про романтику. Оператор сидить у темряві, дивиться в монітор і тримає в голові десятки деталей одночасно:
- маршрут і висоту польоту;
- заряд батареї та запас часу;
- можливі засоби радіоелектронної боротьби ворога;
- точку скидання і шлях відходу.
Помилка коштує дорого. Причому не лише техніки – передусім людей.
Що він розглядав замість служби
За словами самого артиста, шляхів у нього було кілька. Він шукав роботу з бронюванням. Бронювання – це офіційна відстрочка від мобілізації, яку отримують працівники підприємств, визнаних критично важливими для держави. Людина не ховається, вона просто працює там, де її навички потрібні в тилу.
Розглядав Капустін і варіант виїзду за кордон. Це теж реальність нашого часу, і засуджувати тут нікого не варто – у кожного своя ситуація, свої обставини, своя сім’я.
Але в результаті він обрав службу.
Рішення, яке не вписується в логіку комфорту
Давайте розберемося, чому ця історія взагалі чіпляє. Є в ній просте питання: чому людина, у якої є публічність, гроші й цілком легальні способи залишитися в тилу, іде туди, звідки інші шукають вихід?
Універсальної відповіді немає. Хтось іде за покликом, хтось – через почуття обов’язку, хтось просто не може більше дивитися на новини з дивана. У випадку з артистом важливо інше: він не робив із цього шоу. Не було гучних заяв на всю країну, не було пафосних постів.
Сама лише згадка про те, що служба змінила його уявлення про життя, говорить чимало. Людина, яка все життя працювала з образами, раптом опинилася в середовищі, де цінують не образ, а результат. Де твоє слово важить рівно стільки, скільки важать твої дії.
Кіно і війна: де проходить межа
Український кінематограф за останні роки сильно змінився. З’явилося багато стрічок про війну, і це нормально – країна говорить про те, що болить. Але між зйомками й окопами лежить прірва, яку не подолати жодним талантом.
На майданчику все передбачувано. Є сценарій, є дублі, є команда «стоп, знято». На службі сценарію немає. Тут рішення ухвалюють за секунди, і ніхто не скаже тобі, що було недостатньо переконливо.
Кстати, схожих історій стає дедалі більше. Митці, музиканти, режисери, спортсмени – усі вони рано чи пізно опиняються перед тим самим вибором. І кожен обирає своє.
Що з цього виносить сам актор
Зміна уявлень про життя – це не гарна фраза з інтерв’ю. За нею стоїть конкретний досвід: розуміння ціни часу, звичка до дисципліни, вміння працювати в команді без зірок і без амбіцій. Дрони не питають, хто ти за фахом. Вони або летять, або падають.
Для людини творчої професії це серйозне перезавантаження. Адже акторська робота будується на увазі до себе: як ти виглядаєш, як звучиш, як тебе сприймає зал. Служба будується на протилежному – на вмінні бути непомітною частиною механізму.
І тут важливий момент. Такий досвід майже напевно повернеться в його професію. Актори, які пройшли війну, грають інакше – у них з’являється те, чого не навчиш у театральній школі.
Що далі
Денис Капустін продовжує службу. Про конкретні підрозділи та місця, зрозуміло, ніхто не розповідає – і це правильно, бо тиша навколо такої роботи є частиною роботи.
А для глядача залишається один простий факт. Людина, яка грала командира ударних дронів у кіно, тепер керує важкими бомберами насправді. І це, мабуть, найчесніший відгук на власну роль, який взагалі можливий.
