Виключення відомостей про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру – саме цього домагався чоловік, якого територіальний центр комплектування назвав порушником. Постанови про адміністративне стягнення не існувало, протокол ніхто не складав, але в застосунку «Резерв+» запис про порушення з’явився. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/6354/26 визнав такі дії протиправними.
Розберімося, що ж насправді сталося і чому суд підтримав військовозобов’язаного.
Що передувало спору
Чоловік перебуває на військовому обліку. 12 грудня 2025 року його притягнули до адміністративної відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії. Підставою стало електронне звернення до Національної поліції №Е4142013.
Уже 27 лютого 2026 року розшук скасували автоматично – під час підписання адміністративної справи. Про зняття з розшуку повідомив і застосунок «Дія». Здавалося б, історія закінчена.
Але наступного дня, 28 лютого 2026 року, під час оновлення облікових даних у «Резерв+» чоловік побачив новий запис. У ньому йшлося про вчинене ним порушення правил військового обліку – «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Дата звернення до Нацполіції – 28 лютого 2026 року.
Звідки взявся цей запис? 17 грудня 2025 року ТЦК склав повістку №6020921 і надіслав її Укрпоштою за №R067060050101. За даними трекінгу, 3 січня 2026 року лист повернувся відправнику – отримувача за адресою не було.
Позиція ТЦК
Військкомат наполягав на своєму. У відзиві на позов він зазначив, що повістку сформували в Реєстрі та надіслали за адресою, вказаною в облікових даних. 26 грудня 2025 року працівники поштового відділення №50093 начебто проставили відмітку про належне вручення рекомендованого повідомлення.
Військовозобов’язаний не прибув, про поважні причини у триденний строк не повідомив. Тож ТЦК через Реєстр надіслав електронне звернення №Е4837614 до поліції – щодо доставлення чоловіка до військкомату для складання протоколу.
Ключова фраза з відзиву: відомості про «порушення правил військового обліку» до Реєстру не вносилися взагалі. Отже, на думку відповідача, і оскаржувати нічого.
Що каже закон
Тут і починається найцікавіше. Захист Вітчизни – конституційний обов’язок, і це закріплено в Законі України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу». Дотримання правил військового обліку – складова цього обов’язку.
Але порядок ведення обліку визначає не це. Діє Закон України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». І ось тут ховається суть.
Пункт 20-1 частини першої статті 7 цього Закону прямо перелічує, які персональні дані потрапляють до Реєстру. Серед них – відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу або постанови.
Прочитайте уважно. До Реєстру вноситься факт притягнення до відповідальності, а не підозра, не припущення і не чийсь висновок про те, що людина щось порушила.
Суд висловився чітко: Реєстр призначений зберігати факти, встановлені в законному порядку. Якщо постанови про притягнення до адміністративної відповідальності немає, то й законних підстав вносити до Реєстру відомості про «порушення військового обліку» теж немає.
А в цій справі протокол не складався, постанова не виносилась. Сам відповідач цього не заперечував.
Про повістку, яку ніхто не отримав
Другий пласт проблеми – чи було взагалі порушення з боку чоловіка. Адже якщо повістку не вручили належно, то й обов’язку з’являтися не виникло.
Тут працює Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. Пункт 41 цього Порядку окреслює, коли оповіщення вважається належним.
Є два шляхи:
- вручення повістки особисто під підпис, із відеозаписом вручення або ознайомлення зі змістом;
- надсилання повістки поштою – тоді значення має день отримання листа, день відмітки про відмову його отримати або день відмітки про відсутність особи за адресою.
Що маємо у справі? Військкомат надіслав повістку поштою. Лист повернувся 3 січня 2026 року через відсутність отримувача. І все б нічого, але доказів належного повернення – листа з відміткою про відсутність адресата – відповідач суду не надав. Доказів вручення під розписку з відеофіксацією – теж.
Суд зробив висновок: позивача належним чином про виклик не повідомили. А якщо обов’язку з’явитися не було, то й стверджувати про порушення правил військового обліку немає підстав.
До речі, тут варто згадати про адвокатський запит. Ще 12 лютого 2026 року представник позивача просив надати підстави для внесення даних до Реєстру. У відповіді від 27 лютого 2026 року за вих. №202/1/832 ТЦК написав, що інформацію про порушення скасували посадові особи.
А вже 11 березня 2026 року, за вих. №202/1/1039, той самий орган повідомив протилежне: чоловік досі в переліку порушників. Отака плутанина в межах одного військкомату.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Суд визнав протиправними дії ТЦК щодо внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку та направлення електронного звернення №Е4837614 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Зобов’язали військкомат виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості про порушення. Саме виключення відомостей про порушення правил військового обліку і було тим результатом, за яким людина йшла до суду.
Підставою стало порушення принципів законності, обґрунтованості та пропорційності, закріплених у статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач не довів правомірності своїх дій – а це його прямий обов’язок за статтею 77 КАС.
Скільки коштувала ця справа
Окрема лінія рішення – витрати. Судовий збір у 1064,96 грн суд стягнув із ТЦК за рахунок бюджетних асигнувань.
Цікавіше з правничою допомогою. Адвокат заявив до відшкодування 21617,50 грн. У договорі було розписано все по хвилинах: консультація, аналіз практики Верховного Суду, підготовка позову, відповідь на відзив.
Суд подивився на це уважно і застосував частину п’яту статті 134 КАС – принцип співмірності. Справа, мовляв, нескладна з точки зору права, розглядалася за спрощеним провадженням, великої нормативної бази вивчати не довелося.
У результаті з 21617,50 грн суд залишив 3000,00 грн. Решту не компенсували.
Ось вам і практичний висновок для тих, хто планує судитися з військкоматом: сам факт детального опису годин і хвилин ще не означає, що суд визнає всю суму. Спрощене провадження – це майже автоматичний аргумент на користь зменшення гонорару.
Якщо у ваших облікових документах чи в «Резерв+» раптом з’явився запис про порушення, а на руках немає ні протоколу, ні постанови, – це серйозний привід оскаржити такі дії. Рішення у справі №160/6354/26 додає ще один доказ: судова практика в подібних спорах складається на користь людини, коли ТЦК діє без належних підстав.
