Виключення запису про розшук ТЦК стало предметом спору, який розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд. Рішення у справі № 500/3771/26 від 4 листопада 2026 року (суддя Чепенюк О.В.) варте уваги кожного, хто колись бачив у «Резерв+» позначку про порушення правил військового обліку. Історія до болю типова: людина повістки не отримувала, а в реєстрі з’явився запис, ніби вона в розшуку.
Розберімося, що саме вирішив суд і чому аргументи військових не витримали перевірки.
Хронологія, яка все пояснює
Позивач перебуває на військовому обліку в територіальному центрі комплектування. 7 листопада 2025 року він уточнив свої дані, зокрема адресу проживання. Формально обов’язок виконано, і саме тому подальше виглядає дивно.
12 лютого 2026 року ТЦК сформував повістку № 6614713. Явка призначена на 9:00 13 лютого, мета – уточнення даних. За версією відповідача, того ж дня група оповіщення приїхала за адресою, не застала чоловіка вдома і залишила повістку в поштовій скриньці.
Далі події покотилися швидко. 16 лютого ТЦК сформував звернення до відділення поліції № 1 Тернопільського районного управління поліції (№ Е4787509) через нібито неприбуття за повісткою. 17 лютого у документі з «Резерв+» вже стояла відмітка про порушення правил військового обліку. А 16 березня, як випливає з листа відділу за № 2255 від 24 березня 2026 року, чоловіка подали в розшук.
Зверніть увагу на строк. Повістку виписали 12 лютого, а прибути треба було вранці 13 лютого. Доби на те, щоб дізнатися про виклик і доїхати, вистачає не завжди.
Чому залишена в скриньці повістка не працює
Тут ключова помилка відповідача, і вона не одна. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у пункті 41 чітко перелічує, що вважається належним підтвердженням оповіщення.
Це або особистий підпис про отримання повістки, або відеозапис вручення чи ознайомлення з її змістом, або відеозапис відмови від отримання. Для поштового варіанта – день отримання відправлення за даними оператора пошти, або відмітка про відмову, або відмітка про відсутність особи за адресою.
Пункт 40 того ж Порядку вимагає ще й фото- та відеофіксацію під час вручення повістки. А пункт 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, додає: оповіщення через виконавчі органи ради відбувається під особистий підпис у картці первинного обліку або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
А що мав суд? Копію повістки на бланку. І все. Ні підпису, ні відео, ні поштового повідомлення, ні акта відмови. Представник відповідача навіть не надав відомостей про направлення чи вручення цієї повістки позивачу.
Що з цього випливає юридично
Логіка суду проста, і жодної екзотики в ній немає. Якщо немає доказів належного оповіщення, то немає й факту неприбуття за повісткою. А без цього факту внесення до Реєстру відомостей про порушення правил обліку стає безпідставним.
Далі ланцюжок тягнеться автоматично. Частина перша статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII дозволяє керівнику ТЦК звертатися до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина лише тоді, коли той не виконав обов’язків за статтею 22 цього ж закону і вчинив правопорушення за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пункт 56 Порядку № 1487 говорить про те саме: поліція доставляє тих, хто вчинив адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП. Немає порушення – немає підстав для звернення. Ось і весь механізм.
До речі, саме тому виключення запису про розшук ТЦК у цій справі відбулося не як самостійна примха позивача, а як прямий наслідок визнання дій протиправними.
Корисно згадати й про сам обов’язок явки. Стаття 22 Закону № 3543-XII зобов’язує військовозобов’язаного прибути за викликом у строк та місце, вказані в повістці. Але обов’язок виникає з моменту, коли повістку належно вручили або надіслали. Поки цього немає, немає й обов’язку, про порушення якого можна говорити.
Нюанс із формулюванням, який варто запам’ятати
Позивач просив виключити з Реєстру запис «Вас розшукує ТЦК». Суд подивився у надані відомості і побачив: такого буквального запису там немає. Є дані про порушення правил військового обліку та про звернення до органів Національної поліції.
Тому резолютивну частину суд сформулював інакше: зобов’язав виключити відомості про порушення правил обліку та звернення до поліції у зв’язку з неприбуттям за повісткою. Формулювання позивача він назвав некоректним.
Практичний висновок простий. Перед походом до суду варто замовити виписку з Реєстру і подивитися, які саме рядки там заповнені. Інакше можна вимагати вилучити те, чого немає, і отримати рішення, яке формально не дасть бажаного результату.
Аргумент, який не спрацював
Позивач наполягав і на іншому: до адміністративної відповідальності його не притягували, протоколи не складали. Звучить переконливо, чи не так?
Суд відповів прямо: відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на внесення відомостей про порушення правил військового обліку. Тобто сам собою аргумент «немає протоколу – немає порушення» не працює.
Вирішальним виявилося інше. Чи довів ТЦК, що повістку вручили або надіслали так, як вимагає закон? Не довів. Саме на цьому й зруйнувалася позиція відповідача.
Що робити, якщо вам потрібне виключення запису про розшук ТЦК
Перше – перевірте, що саме внесено. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII у статті 9 дає право отримати інформацію про себе і звернутися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення запису або виправлення недостовірних відомостей. Стаття 6 цього ж закону додає: інформація про особу в Реєстрі є конфіденційною.
Друге – зберіть докази своєї версії подій. Адвокатські запити до ТЦК, до виконавчого органу ради, до поштового оператора. У цій справі саме відповіді на такі запити показали, що підтвердити вручення немає чим.
Третє – не покладайтеся на один аргумент. Суд оцінює сукупність обставин, і найсильнішою тут була відсутність належного оповіщення, а не відсутність протоколу.
Позов задоволено повністю, з відповідача стягнуто судовий збір. Щоправда, у мотивувальній частині суд вказав 1064,80 грн, а в резолютивній – 1064,96 грн. Дрібниця, але показова: навіть у судових рішеннях трапляються арифметичні розбіжності. Апеляцію можна подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
І ще одне, суто побутове. Запис у застосунку та запис у Реєстрі – не тотожні речі. «Резерв+» показує те, що до нього вивантажили, а сперечатися в суді доведеться з тим, що реально лежить у базі. Тому перший крок завжди однаковий: подивитися на первинні дані, а не на екран телефона.
