Форс-мажор під час війни часто сприймають як універсальну індульгенцію – мовляв, сталася біда, і всі борги автоматично списані. Але життя, як і судова практика, значно складніше. Саме про це – свіжа постанова Верховного Суду у справі № 904/1147/24, де на кону стояло понад 110 мільйонів гривень штрафних санкцій.
Давайте розберемося, що ж трапилося між двома потужними граvцями ринку – АТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тъюб», і які висновки з цієї історії варто взяти на озброєння.
Договір за три тижні до вторгнення
31 січня 2022 року сторони уклали договір поставки трубної продукції. «Інтерпайп Ніко Тъюб» мав постачати насосно-компресорні труби, допускні патрубки та перехідники. Частина товару – власного виробництва, а частина – від австрійського виробника Voestalpine Tubulars GmbH & Co KG.
Графік постачання був чітким: по 25% товару до 31 травня, 30 червня, 30 липня та 29 серпня 2022 року. Усе виглядало цілком реалістично – до 24 лютого.
А потім почалася війна. І от тут починається найцікавіше.
Нікополь під обстрілами: чому завд не працював
Потужності «Інтерпайп Ніко Тъюб» розташовані в Нікополі. А за 4-6 кілометрів від міста – Запорізька АЕС в Енергодарі, яку окупували 3 березня 2022 року. З того часу Нікополь систематично обстрілюють із різних видів озброєння, включно зі ствольною артилерією.
Суди встановили: територія та будівлі підприємства неодноразово зазнавали пошкоджень і руйнувань. Лише за статистикою повітряних тривог у Нікопольській громаді за 2022 рік сумарний час їх дії склав 34,86% від усього робочого часу. І це без урахування того, що після с игналу тривоги виробництво треба зупинити, а потім – заново запустити.
Комісійне експертне дослідження підрахувало: за період із 24 лютого 2022 по 10 липня 2023 року виробництво було унеможливлене протягом 355 робочих днів. З них 349 днів припадають саме на період виконання договору.
Кстаті, це важливий момент. Форс-мажор під час війни – це не просто факт існування воєнного стану. Це конкретні обставини, які безпосередньо впливають на конкретне зобов’язання. І саме це відповідач і доводив у суді.
Австрійський сюрпиз: коли імпортний товар стає недосяжним
Окрема історія – з продукцією австрійського виробника. 20 червня 2022 року Voestalpine Tubulars GmbH & Co KG надіслав листа: замовлені обсяги труб та з’єднань не можуть бути виготовлені. Причина – війна в Україні, санкції, збільшення витрат на сировину та матеріально-технічні ускладнення.
Вартість непоставленого імпортного товару склала 72 407 069,27 грн. І що зробив відповідач? Не склав руки. «Інтерпайп Ніко Тъюб» запропонував альтернативу – замінити австрійську продукцію на аналогічну власного виробництва. Листи з такою пропозицією направлялися неодноразово: 22 червня, 12 липня, 2 вересня 2022 року, 20 березня 2023 року.
«Укргазвидобування» просило то технічну документацію, то знижку на продукцію. Але додаткова угода так і не була укладена.
Тут важливий нюанс: відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, недодержання обов’язків контр агентом боржника не вважається форс-мажором. Але ж суди врахували не сам факт відмови австрійського заводу, а сукупність усіх обставин – і активні дії відповідача з пошуку альтернатив, і сплату послуг відповідального зберігання, і відвантаження аналогічної продукції.
Що сказав Верховний Суд
14 травня 2026 року колегія суддів Касаційного господарського суду ухвалила остаточне рішення: касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування» залишити без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Ключові аргументи суду:
По-перше, сторони в розділі 8 договору самі визначили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань у разі обставин непереборної сили. І війна в цьому переліку була вказана прямо.
По-друге, Сертифікат Дніпропетровської торго во-промислової палати від 11 серпня 2023 року № 1200-23-3552 засвідчив форс-мажорні обставини саме щодо конкретного договору. Дата настання – 24 лютого 2022 року, дата закінчення – тривають станом на 11 серпня 2023 року.
По-третє, суд підтвердив: форс-мажор під час війни не має преюдиційного характеру. Тобто сам по собі факт воєнного стану не звільняє від відповідальності. Потрібен причинно-наслідковий зв’язок між обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов’язання. І відповідач цей зв’язок довів – через Сертифікат ТПП, висновок експертів, акти обстеження пошкоджень, витяги з ЄРДР про обстріли, накази про зупинку виробництва.
І по-четверте, що особливо важливо: суд відхилив довід позивача про те, що часткове виконання договору нібито спростовує наявність форс-мажору. Як зазначив Верховний Суд, конкретний строк дії обставин непереборної сили, встановлений судами, «не виключав можливості часткового виконання» зобов’язань. Інакше кажучи, форс-мажор під час війни може діяти не цілодобово – і це нормально.
Чому це рішення важливе для бізнесу
Справа № 904/1147/24 дає кілька практичних уроків.
Перше: формулювання в договорі мають значення. Якби сторони не прописали, що форс-мажор звільняє в тому числі за неналежне виконання (а не лише за повне невиконання), результат міг би бути іншим.
Друге: повідомляти контрагента про форс-мажор треба вчасно. «Інтерпайп Ніко Тьюб» зробив це 1 березня 2022 року – через кілька днів після вторгнення. І хоч позивач намагався оспорити електронну форму повідомлення, суди визнали її належною.
Третє: Сертифікат ТПП – вагомий, але не беззаперечний доказ. Він має оцінюватися судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Саме комплекс доказів – від експертних висновків до наказів про простій – сформував у суду переконання в обґрунтованості позиції відповідача.
Четверте: навіть якщо ви опинилися в епіцентрі бойових дій, не сидіть склавши руки. Активні дії з пошуку альтернативних способів виконання зобов’язання – це те, що суд обов’язково врахує. Як сказано в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських від носин відповідає, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів.
І наостанок: 110 мілъйонів гривень – це ціна, яку «Укргазвидобування» не змогло стягнути, бо суд визнав пріоритет обставин непереборної сили над формальним простроченням поставки. Але чи була б іншою ситу ація, якби сторони уклали додаткову угоду про заміну імпортної продукції ще в червні 2022 року? Схоже, що так. І це, мабуть, найважливіший урок цієї справи.
