Чи законно використовувати матеріали НСРД у дисциплінарному провадженні проти судді? Це питання стало центральним у справі № 990SCGC/32/25, яку Велика Палата Верховного Суду розглянула 14 травня 2026 року. І відповідь виявилася доволі категоричною – так, законно. Але шлях до цього висновку заслуговує на уважний розгляд.
З чого все почалося
Уявіть собі ситуацію. Суддя районного суду на Дніпропетровщині. Дві кримінальні справи про арешт автомобілів і деревини. І раптом – відеозапис, на якому цей суддя обговорює з посередником деталі клопотань про скасування арешту. Не в залі суду. На подвір’ї будинку того самого посередника.
Йдеться про суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. За версією слідства, через посередника він отримав 2500 доларів США за ухвалення рішень про зняття арешту з автомобілів «FAW», «Renault», причепа та партії деревини у двох справах – № 173/1465/23 та № 173/412/24.
Слідчі НАБУ задокументували ці події в межах кримінального провадження № 52023000000000312. І ключовими доказами стали саме протоколи негласних слідчих (розшукових) дій – тих самих НСРД, про які так часто сперечаються юристи.
Що побачила Дисциплінарна палата
У жовтні 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга на суддю. Друга Дисциплінарна палата ВРП відкрила провадження і почала розбиратися. І тут випливли дуже неприємні деталі.
На відеозаписі від 14 квітня 2024 року суддя особисто давав вказівки посереднику: що потрібно виправити в тексті клопотання, коли його подати, як заповнити адресу й номер телефону. Експертиза ДНДЕКЦ МВС України підтвердила – на записі справді голос судді. Його представник у засіданні й сам не заперечував, що на відео саме його довіритель.
А тепер – увага. Суддя отримав гроші 13 квітня. А 23 квітня вже розглянув обидва клопотання і скасував арешти. Збіг? Дисциплінарна палата так не вважала.
2 квітня 2025 року вона ухвалила рішення № 694/2дп/15-25: притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності із застосуванням найсуворішого стягнення – подання про звільнення з посади.
Головний аргумент захисту
Суддя оскаржив це рішення до ВРП, а згодом – до Великої Палати Верховного Суду. Його ключовий аргумент звучав так: матеріали НСРД не можна використовувати в дисциплінарному провадженні. Мовляв, це інформація з кримінального провадження, і поки немає вироку суду – дисциплінарний орган не має права на неї спиратися.
Чесно кажучи, логіка в цьому є. Стаття 255 Кримінального процесуального кодексу України дійсно забороняє використовувати матеріали НСРД «для цілей, не пов’язаних з кримінальним провадженням». А дисциплінарне провадження – це явно інша історія.
Але Велика Палата подивилася на ситуацію ширше.
Чому заборона не спрацювала
Тут важливий нюанс. Стаття 255 Кримінального процесуального кодексу України називається «Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні». І це не просто назва – це ключ до розуміння всієї норми. Заборона поширюється лише на ту інформацію, яку прокурор не визнав потрібною для розслідування. А протоколи НСРД у цій справі якраз використовувалися в кримінальному провадженні – вони були розсекречені, а НАБУ та САП надали офіційний дозвіл на їх використання в дисциплінарному провадженні.
Інакше кажучи, це не «зайва» інформація, яку мали б знищити. Це повноцінні докази, що працюють у межах кримінальної справи – і водночас можуть бути оцінені дисциплінарним органом.
Велика Палата також нагадала: Кримінальний процесуальний кодекс України регулює порядок кримінального провадження, а не дисциплінарного. Це різні правові світи з різними правилами. І спеціальне законодавство – Закон України «Про Вищу раду правосуддя» та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» – не містить жодних обмежень щодо використання матеріалів НСРД у дисциплінарному провадженні.
Автономність, а не конкуренція
Суд наполягав на простій, але важливій думці: дисциплінарна відповідальність і кримінальна – це різні речі. Вони не конкурують, не дублюються і не виключають одна одну. Дисциплінарний орган не з’ясовує, чи винний суддя в корупційному злочині. Він дивиться на інше: чи поводився суддя так, як вимагають стандарти суддівської етики.
А стандарти ці, до речі, дуже конкретні. Стаття 14 Кодексу суддівської етики прямо забороняє позапроцесуальні стосунки з учасниками справи. І коли суддя на подвір’ї приватного будинку обговорює, як правильно оформити клопотання, – це навіть не «сіра зона», це відверте порушення.
Колеги з ЄСПЛ теж неодноразово висловлювалися з цього приводу. У справі «Адомайтіс проти Литви» (2022 рік) Суд визнав: використання матеріалів прослуховування в дисциплінарному провадженні не порушує статтю 8 Конвенції, якщо сам запис був законним, а дисциплінарний орган діяв у межах своїх повноважень.
Чим усе закінчилося
Велика Палата Верховного Суду залишила скаргу судді без задоволення, а рішення ВРП – без змін. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення визнано пропорційним.
Суд підкреслив: докази, зібрані в дисциплінарному провадженні, були чіткими й переконливими. Експертизи підтвердили автентичність записів. Сам суддя не навів жодної розумної альтернативної версії подій. А суспільний інтерес до очищення судової влади від недоброчесних представників – очевидний.
Крім того, Велика Палата нагадала про свою усталену практику. Постанови від 8 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 та інші – всі вони підтверджують: матеріали НСРД можуть використовуватися в дисциплінарному провадженні, якщо вони отримані законно й оцінені дисциплінарним органом самостійно.
І, мабуть, найважливіше. Суд визнав: у разі встановлення очевидних ознак порушення, несумісного з перебуванням на посаді, Вища рада правосуддя має право на власну правову оцінку поведінки судді. Не чекаючи вироку в кримінальній справі. В іншому разі система просто не змогла б очищатися – кримінальні провадження іноді тривають роками, а суддя весь цей час залишався б у статусі носія судової влади.
Втім, є й застереження: всі сумніви мають тлумачитися на користь судді. Незалежність судової влади ніхто не скасовував. Але коли сумнівів не залишається – дисциплінарний механізм повинен працювати. І в цій справі він спрацював.
