Уявіть: людина отримує 9 років позбавлення волі за збут наркотиків, а згодом Верховний Суд зменшує строк до 4 років і закриває дві з трьох статей обвинувачення. Не через нові докази невинуватості, не через амністію. А тому, що оперативна закупка була проведена з порушенням, яке на перший погляд здається суто технічним. Саме така історія трапилася у справі № 712/9254/20, і вона варта того, щоб розібрати її детальніше.
Що сталося: фабула справи
У травні-червні 2020 року правоохоронці документували злочинну діяльність жінки, яку підозрювали у збуті психотропних речовин. Спочатку провели одну оперативну закупку – 27 травня 2020 року. Засуджена продала два згортки з амфетаміном за 300 гривень.
Через три тижні, 16 червня 2020 року, провели другу оперативну закупку – знову два згортки амфетаміну за ті самі 300 гривень. А після цього ще й обшук за місцем проживання, де знайшли канабіс (понад 31 грам) та амфетамін у особливо великих розмірах (майже 30 грамів).
Результат – три епізоди обвинувачення за частинами 1, 2 та 3 статті 307 Кримінального кодексу України. Соснівський районний суд міста Черкаси призначив 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляція залишила вирок без змін.
У чому була проблема
А тепер – увага на деталі, які змінили все. Перша оперативна закупка проводилася в межах кримінального провадження, відомості про яке внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 8 серпня 2019 року. Для цього провадження 13 травня 2020 року слідчий виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
І ось ключовий момент: на підставі цієї ж постанови провели і другу оперативну закупку. Без внесення окремих відомостей до ЄРДР про новий епізод. Запис про повторний збут з’явився в реєстрі лише 17 червня 2020 року – вже після того, як закупка відбулася.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду звернула на це увагу. І ось чому це виявилося фатальним для обвинувачення.
Правова позиція Верховного Суду
Кримінальний процесуальний кодекс України чітко встановлює: досудове розслідування всієї злочинної діяльності особи, яку утворюють окремі самостійні злочини, не можна проводити в межах одного провадження, якщо до ЄРДР внесено відомості лише про перший епізод. Це правило випливає з частини 1 статті 214 КПК.
Що це означає на практиці? Якщо перший збут і другий збут – це окремі, самостійні злочини (а не, скажімо, продовжуваний злочин із єдиним умислом), то під кожен епізод має бути окреме внесення відомостей до ЄРДР. Проведення негласних слідчих дій щодо повторного злочину без такої реєстрації – це, по суті, розслідування до внесення відомостей до реєстру.
А Кримінальний процесуальний кодекс України в частині 3 статті 214 говорить прямо: такі дії тягнуть недопустимість отриманих доказів.
Верховний Суд визнав, що друга оперативна закупка проведена з істотним порушенням КПК. А далі спрацювала доктрина «плодів отруєного дерева»: якщо закупка незаконна, то й обшук, проведений після неї, також дає недопустимі докази. І експертизи речовин, вилучених під час того обшуку, теж.
Наслідки для справи
Результат виявився разючим. Верховний Суд скасував засудження за частинами 2 і 3 статті 307 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрив. Залишився один епізод – перша оперативна закупка, кваліфікована за частиною 1 статті 307.
І замість 9 років позбавлення волі (які раніше визначили шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів) суд призначив 4 роки – мінімальну межу санкції частини 1.
Колегія суддів окремо наголосила: щире каяття засудженої, відсутність судимостей у минулому, посередня характеристика з місця проживання – все це враховано. Але підстав для застосування статті 69 КК (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) чи статті 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) суд не побачив.
Щодо статті 69-1 Кримінального кодексу України – тут теж отримали відмову. Ця норма вимагає одночасної наявності пом’якшуючих обставин з пунктів 1 і 2 частини 1 статті 66 КК. А суд визнав лише щире каяття – і жодних інших пом’якшуючих обставин встановлено не було.
Чому ця справа важлива
Кейс № 712/9254/20 – не поодинокий. Верховний Суд уже застосовував аналогічний підхід у справах № 742/502/24 та № 711/5536/20. Формується стала практика: повторна оперативна закупка без окремої реєстрації в ЄРДР – це не просто формальний недолік, а підстава для визнання доказів недопустимими.
Для сторони обвинувачення це сигнал: економити час на реєстраційних процедурах – собі дорожче. Для сторони захисту – чіткий орієнтир, на що звертати увагу під час аналізу матеріалів справи.
Окремо варто згадати, що Суд відхилив вимогу про перерахунок строку тримання під вартою через нібито незадовільні санітарні умови. Як зазначила колегія, до засудженої застосовувався цілодобовий домашній арешт (а не тримання під вартою), і КПК не передбачає можливості перерахунку строку через санітарні умови.
Чесно кажучи, ця справа – гарна ілюстрація того, як процесуальна дисципліна (або її відсутність) впливає на кінцевий результат. Дві оперативні закупки, один і той самий обшук, одні й ті самі речовини. Але через те, що другу закупку провели до внесення відомостей до ЄРДР, «відвалилися» одразу дві тяжкі статті. Разом із конфіскацією майна, до речі.
