У травні, коли місто потопало в зелені й сирени звучали трохи рідше, в кабінетах Київської міської державної адміністрації обговорювали зиму. Не тарифи й не графіки посіву газонів. Там прикидали, скільки містян ризикують просто не прокинутися, якщо російські ракети знову залишать столицю без тепла на кілька діб. І почали складати списки.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда повідомила: роботу над формуванням реєстру громадян, які можуть потребувати екстреної допомоги під час блекауту, запустили ще в травні. Задовго до перших морозів чиновники вже вирішували, до кого соціальні служби поїдуть у першу чергу, а кому доведеться розраховувати тільки на себе або на сусіда за стінкою.
Не просто «маломобільні», а живі люди
Під загальним словом «маломобільні» ховаються дуже різні долі. Це не лише інваліди-колясочники. Це пенсіонерка на п’ятому поверсі хрущовки, яка вже п’ять років не спускалася у двір — ліфта нема, ноги не тримають. Це чоловік після інсульту, для якого похід у ванну перетворюється на годинну операцію. Це родина з дитиною, якій потрібна киснева підтримка від мережі. При тривалому відключенні світла й опалення їхнє становище стає не просто незручним, а небезпечним для життя.
І ось тут у гру вступають не лише поліклініки та органи соцзахисту. Чиновники просять киян повідомляти про одиноких сусідів — тих, хто роками не виходить із квартири й про кого, можливо, вже ніхто, крім мешканців сходової клітки, не пам’ятає. Не з марної цікавості. А тому що в критичний момент саме ця інформація може визначити, чи встигне допомога.
Альтернативне житло — це не завжди затишний шелтер
Якщо опалення вимкнуть надовго, план влади — не розвозити ковдри й термоси по всіх під’їздах. Це фізично неможливо. Рішення інше: людей із групи ризику збираються евакуювати до пунктів тимчасового розміщення або спеціально підготовлених приміщень з автономним теплом. По суті, їм обіцяють альтернативне житло — у першу чергу, згідно з тим самим списком, який місто почало формувати ще навесні.
Що це будуть за приміщення — гуртожитки, школи, модульні містечка — влада поки не уточнює. Але минула зима дала зрозуміти: «пункти незламності» в бібліотеках і підвалах ЖЕКів добре працюють для тих, хто здатен до них дійти. Лежачий хворий чи людина з деменцією до генератора не добереться. Йому потрібен хтось, хто спочатку відчинить двері, а потім довезе до тепла.
Чому ваш байдужий погляд на сусідські двері — частина проблеми
Тут важливий момент: без сигналів від мешканців соціальні служби можуть банально не знати, хто живе в квартирі за іржавими дверима. Людина могла загубити паспорт, не виходити на зв’язок, не значитися в електронних реєстрах як нужденна — і при цьому бути абсолютно безпорадною. У морозному січні її існування перетворюється на турботу тих, хто чує її кроки — або їхню раптову відсутність.
Тому й звучить заклик: повідомте про одинокого сусіда. Не для звітності. А для того, щоб у разі тривалого блекауту до нього приїхала не похоронна бригада, а автобус із працюючою пічкою і соціальний працівник, який вміє вмовити й допомогти.
Уроки минулої зими засвоєні — але чи вистачить часу
Чесно кажучи, Київ уже проходив це роздоріжжя. Взимку 2022–2023 років після масованих обстрілів енергетики мільйони людей залишалися без світла годинами. Тоді наголос робили на «пунктах незламності» й роздачі допомоги всім підряд. І спрацювало. Але тепер ставки вищі: мережі вже пошкоджені сильніше, ремонти тривають цілодобово, а гарантій, що тепло буде безперебійним, не дасть ніхто.
І ось у чому річ: списки, які почали збирати в травні, — це не просто бюрократична перестраховка. Це спроба перейти від реагування на катастрофу до її попередження. Від порятунку «всіх, кого встигнемо» — до адресної евакуації тих, хто без неї точно не виживе. Чи встигнуть зібрати повну картину по всіх районах до стійких мінусових температур — питання відкрите. Але судячи з того, що заступниця голови КМДА заговорила про це публічно зараз, а не в листопаді, в адміністрації розуміють: зволікання тут вимірюється не відсотками виконання KPI, а кількістю нерозбуджених уранці квартир.
А отже, ваша спостережливість сьогодні — це не просто добросусідство. Це пряма співучасть у міському плані виживання.
