Коли міська рада затверджує нову нормативну грошову оцінку земель, бізнес одразу відчуває це на своїх податках та орендних платежах. Цифри в платіжках зростають, і перше бажання — перевірити, а чи правильно взагалі рахували. Саме так і сталося в Ужгороді, де одразу сім компаній спробували скасувати рішення міськради про затвердження нормативної грошової оцінки. Справа № 308/9524/17 пройшла всі три судові інстанції, і Верховний Суд у липні 2026 року поставив остаточну крапку. Давайте розберемося, що вирішив суд і чому це важливо для всіх, хто платить за землю.
У чому суть конфлікту
У липні 2014 року Ужгородська міська рада прийняла рішення № 1398, яким затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста. Сім місцевих підприємств — серед них завод «Електродвигун», «Ужгородський механічний завод», «Закарпатбудпостач» та інші — вирішили, що їхні інтереси порушені, й у жовтні 2017 року пішли до суду.
Позивачі наполягали: розробник технічної документації використав недостовірні дані. Зокрема, неправильно вказав площу міста, не врахував 873 гектари зелених масивів, помилився з кількістю газорегуляторних пунктів і довжиною дощової каналізації. Крім того, на думку компаній, міськрада не провела конкурс для вибору розробника і взагалі не приймала окремого рішення про проведення оцінки.
Але головною підставою для позову стало те, що Ужгородська міська рада, за твердженням позивачів, не оприлюднила саму технічну документацію. Компанії дізналися про неї лише в серпні 2017 року — через три роки після затвердження. На їхню думку, це грубо порушувало процедуру, передбачену Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Як розвивалися події в судах
Суд першої інстанції — Ужгородський міськрайонний суд — у вересні 2025 року в задоволенні позову відмовив. Логіка була така: міськрада все зробила правильно. Проєкт рішення разом з аналізом регуляторного впливу оприлюднили на офіційному сайті, про це повідомили в газеті «Ужгород», зауваження від громадськості приймали до 10 липня 2014 року. Після прийняття текст самого рішення теж надрукували в газеті.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на рішення в іншій справі — № 826/1320/18. Окружний адміністративний суд Києва ще у 2018 році перевіряв правомірність технічної документації і підтвердив, що базова вартість одного квадратного метра земель Ужгорода в розмірі 318,69 грн визначена коректно.
Але апеляція подивилася на ситуацію інакше. Восьмий апеляційний адміністративний суд у лютому 2026 року скасував рішення першої інстанції та задовольнив позов. Аргумент був простий: у газеті «Ужгород» повідомили лише про оприлюднення проєкту рішення, але не опублікували саму технічну документацію, яка є невід’ємною частиною цього рішення. Апеляційний суд визнав це порушенням статей 5 та 9 Закону № 1160-IV — тобто закону про регуляторну політику.
Ужгородська міська рада з таким підходом не погодилася й подала касаційну скаргу.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд розглянув справу в липні 2026 року й підтримав позицію міськради. Ключове питання, яке довелося вирішувати, звучало так: чи є технічна документація з нормативної грошової оцінки земель регуляторним актом, який треба оприлюднювати окремо?
Відповідь — ні, не є. І ось чому.
Регуляторним актом у розумінні Закону № 1160-IV визнається саме рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації. Це рішення встановлює норми права, застосовується неодноразово і стосується невизначеного кола осіб. А от сама технічна документація — це лише набір розрахунків, графічних матеріалів і додатків, підготовлених спеціалізованою організацією. Вона не містить норм права, не встановлює жодних правил поведінки — просто відображає результати обчислень за визначеною методикою.
Колегія суддів під головуванням Я.О. Берназюка наголосила: обов’язок оприлюднювати проєкт регуляторного акта та аналіз його регуляторного впливу, передбачений статтями 9 і 13 Закону № 1160-IV, не поширюється на весь масив первинних технічних матеріалів. Іншими словами, міськрада має показати громадськості проєкт рішення й пояснити, як воно вплине на бізнес, а не викладати в газеті сотні сторінок розрахунків, схем і таблиць.
Цей висновок спирався, зокрема, на попередню практику Верховного Суду — постанову від 1 червня 2022 року у справі № 280/5928/19, де вже зазначалося, що органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки й затверджують готову документацію, а сама вона не є регуляторним актом.
Формальні недоліки vs реальні порушення
Окремо Верховний Суд звернув увагу на важливий принцип: формальні недоліки в повідомленні про оприлюднення можуть бути підставою для скасування акта лише тоді, коли вони реально позбавили людей можливості подати зауваження. У цій справі такого не сталося. Проєкт рішення й аналіз регуляторного впливу були доступні на сайті ради, зауваження приймали, строки дотримали. Стаття 36 Закону № 1160-IV називає лише дві обставини, які унеможливлюють прийняття регуляторного акта: відсутність аналізу регуляторного впливу або неоприлюднення проєкту акта. Жодної з них суди не встановили.
До речі, про саму нормативну грошову оцінку земель. Верховний Суд чітко розмежував два різні предмети оскарження. Можна сперечатися про правильність розрахунків — площі, коефіцієнти, відновну вартість інфраструктури. Але це окремий спір, який не стосується процедури прийняття рішення міськрадою. І в цьому конкретному випадку позивачі намагалися скасувати рішення саме через процедурні порушення, а не через неправильні цифри. Суд зазначив: якщо компанії вважають, що нормативна грошова оцінка земель завищена через помилки в розрахунках, вони можуть захищати свої права в інший спосіб — наприклад, у спорі про розмір орендної плати, як на це вказала Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/2848/22.
Що це означає на практиці
Справа № 308/9524/17 показала: бізнес не може розраховувати на скасування нормативної грошової оцінки лише через те, що міськрада не опублікувала всю технічну документацію в газеті. Достатньо оприлюднити проєкт рішення й аналіз регуляторного впливу — і це в Ужгороді зробили.
Крім того, суд підтвердив, що правомірність самого розрахунку — базової вартості 318,69 грн за квадратний метр — уже була предметом перевірки в іншій справі, де все визнали законним. Посилатися на одні й ті самі аргументи в різних процесах, сподіваючись на інший результат, не вийде.
Практичний висновок для землекористувачів простий. Якщо ви хочете оскаржити нормативну грошову оцінку, чітко визначте, що саме вас не влаштовує: процедура прийняття рішення чи зміст технічної документації. Це два різні шляхи з різними правилами доказування. І не чекайте, що суд скасує рішення міськради через технічну помилку верстальника в даті газетного оголошення, якщо саму процедуру загалом дотримано.
