Скасування постанови ВЛК через два роки після її прийняття – чи законно це? Полтавський окружний адміністративний суд у справі №440/1947/26 дав однозначну відповідь: ні. Історія, про яку йтиметься, не просто сухий судовий спір, а життєва ситуація, в якій може опинитися кожен військовозобов’язаний.
У жовтні 2022 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію при одному з ТЦК та СП. Лікарі визнали його непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку за статтею 39а графи II розкладу хвороб. ВЛК оформила довідку від 20 жовтня 2022 року за №6/8749, чоловіка зняли з обліку – здавалося б, крапка.
Але не так сталося, як гадалося.
Через два роки, 26 жовтня 2024 року, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (далі – ЦВЛК) ухвалила рішення, яким скасувала ту саму постанову ВЛК. Підстава? Начебто довідку оформили з порушеннями: не вказали військове звання, не проставили гербову печатку, не зазначили номер документа. Чоловік дізнався про це постфактум – і пішов до суду.
Позов був простий: визнати рішення ЦВЛК протиправним і скасувати його. Позивач наполягав – жоден нормативний акт не дає ЦВЛК права скасовувати висновки про непридатність через два роки без повторного медичного огляду. Тим більше, коли людина вже виключена з військового обліку і не має жодного стосунку до армії.
А що ж відповідач? Представники ЦВЛК пояснили: у 2023 році Рада національної безпеки і оборони України доручила перевірити обґрунтованість рішень ВЛК, ухвалених під час воєнного стану. Для цього створили спеціальну робочу групу. Саме вона отримала медичні документи позивача від слідчого управління поліції – в рамках досудового розслідування – і переглянула стару постанову. Посилалися при цьому на підпункт 2.3.4 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затвердженого наказом Міноборони №402), де ЦВЛК має право «розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК».
Звучить переконливо, правда? Але суд копнув глибше.
Ключовий момент справи – саме оформлення довідки ВЛК. Суд дослідив обидва примірники: той, що надав позивач, і той, що був у розпорядженні ЦВЛК. І ось тут почалися сюрпризи.
На примірнику позивача стояв номер 6/8749 і гербова печатка ТЦК та СП – усе як годиться. А от на примірнику, який вивчала робоча група ЦВЛК, номер був відсутній, печатки не було, а ще фігурувала дивна дата коронарографії – 15 серпня 2024 року, хоча обстеження проводилося у 2022-му. Тобто документ, який перевіряла комісія, суттєво відрізнявся від оригіналу. Інакше кажучи, ЦВЛК скасовувала постанову на підставі неповного, а можливо, й технічно пошкодженого примірника довідки.
Але навіть якщо відкинути ці розбіжності, суд звернув увагу на принциповішу річ. Порушення в оформленні довідки – це відповідальність військово-лікарської комісії, а не громадянина. Держава не може перекладати на людину наслідки власних помилок. Якщо ВЛК щось недописала чи не поставила печатку – це не привід позбавляти особу вже реалізованого права. Ризик будь-якої помилки державного органу покладається на державу, а не на громадянина.
Окрема лінія в рішенні суду – і досить несподівана – це застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» (№2073-IX). Суд прямо вказав: ЦВЛК є органом публічної адміністрації, а отже, зобов’язана дотримуватися процедурних вимог цього закону.
А що вимагає Закон №2073-IX? По-перше, людину мають проінформувати про її права та обов’язки в адміністративному провадженні. По-друге, якщо рішення може негативно вплинути на особу – її зобов’язані заслухати до його прийняття (статті 17 та 63). Жодного з цих кроків ЦВЛК не зробила. Позивач навіть не знав, що його справа переглядається, поки не отримав готовий результат. Це грубе процедурне порушення, і суд не міг залишити його поза увагою.
Крім того, станом на жовтень 2024 року позивач уже два роки не перебував на військовому обліку – постанова ВЛК від 2022 року була повністю реалізована, дані внесені до облікових документів. Скасування такої постанови заднім числом фактично означало повторне взяття людини на облік без проведення медичного огляду. Без перевірки актуального стану здоров’я. Без жодного повідомлення.
Суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, перевірив оскаржуване рішення на відповідність критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. І дійшов висновку: мотиви, покладені ЦВЛК в основу скасування постанови ВЛК, спростовані матеріалами справи. Посилання на недоліки в оформленні довідки не підтвердилися – оригінальний примірник виявився оформленим належно, з номером і печаткою.
До речі, варто згадати й правову позицію Верховного Суду зі справи №280/4057/19: рішення суб’єкта владних повноважень має ґрунтуватися на оцінці всіх фактів, а не на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим – тобто містити конкретні, переконливі підстави. У цьому випадку нічого подібного не було: ЦВЛК просто послалася на формальні дефекти документа, яких в оригіналі не існувало.
У підсумку Полтавський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю: рішення ЦВЛК, оформлене протоколом №3896 від 26 жовтня 2024 року, визнано протиправним і скасовано. Крім того, з відповідача стягнули на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 гривні.
Ця справа – хороший приклад того, що навіть у період воєнного стану державні органи не можуть діяти свавільно. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України справді дає ЦВЛК широкі повноваження, але вони не безмежні. Перегляд і скасування постанови ВЛК має супроводжуватися реальними медичними підставами або принаймні коректними документами, а не посиланням на формальні недоліки, яких до того ж може й не бути в оригіналі.
І ще один важливий урок: якщо ви проходите ВЛК, зберігайте оригінал довідки. Саме наявність належно оформленого примірника з номером і печаткою дозволила позивачу довести свою правоту. Без цього документа справа могла б повернути зовсім інакше.
