Апеляційне оскарження ухвали суду – тема, яка роками викликає суперечки серед юристів. І справді: Цивільний процесуальний кодекс України дає чіткий перелік ухвал, котрі можна оскаржити окремо від рішення по суті. Але що робити, коли ваша ухвала в цей перелік не потрапила, а оскаржити її разом із рішенням уже неможливо – бо рішення давно набрало законної сили?
Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі № 947/15244/23. І рішення, ухвалене 08 липня 2026 року, розставило важливі акценти щодо права на апеляційне оскарження ухвали, якої немає у «заповітному» списку статті 353 ЦПК України.
З чого все почалося
Історія тягнеться ще з червня 2023 року. Тоді Київський районний суд міста Одеси за заявою позивачки наклав арешт на два автомобілі відповідача – Mercedes-Benz GLS 400 2021 року випуску та Aston Martin DBX 2020 року. Під арешт потрапили й корпоративні права: 100% у статутному капіталі ТОВ «Автомаксимум» та 100% у ТОВ «Автомаксимум груп». Суд також заборонив реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо зміни складу учасників цих товариств.
Усе це – заходи забезпечення позову у справі про стягнення 290 000 доларів США. Позивачка вимагала відшкодування за невиконання договору про надання послуг.
У листопаді 2023 року суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Після часткового перегляду в апеляції – Одеський апеляційний суд змінив мотивувальну частину та скасував стягнення 190 000 грн витрат на правову допомогу – рішення набрало законної сили 14 травня 2024 року. Здавалося б, крапка. Та згодом з’явилися нові обставини.
У серпні 2025 року Господарський суд Одеської області в межах справи № 916/1736/24 про банкрутство відповідача визнав погашеними вимоги кредиторів, не заявлені вчасно. Відповідач вирішив, що це стосується й вимог позивачки, і звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.
Подвійна відмова
Київський районний суд міста Одеси 03 листопада 2025 року відмовив у прийнятті цього клопотання до провадження. Аргумент – аналогічне клопотання вже розглядалося раніше, і у вересні 2024 року суд залишив його без задоволення.
Тоді відповідач подав апеляційну скаргу. Але Одеський апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2025 року повернув її скаржнику. Логіка була формальною: ухвала про відмову в прийнятті клопотання про скасування заходів забезпечення позову не значиться у переліку статті 353 ЦПК України. Отже, оскаржити її окремо не можна.
Ось тут і виникла ключова проблема. Рішення по суті спору вже набрало законної сили. Подати апеляційну скаргу на рішення та включити до неї заперечення проти ухвали – неможливо. Строки давно спливли. Виходило замкнене коло: ухвала є, право на оскарження начебто теж є, але реалізувати його не виходить.
Що каже закон
Частина друга статті 352 Цивільного процесуального кодексу України справді встановлює правило: ухвали суду першої інстанції оскаржуються окремо від рішення лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Заперечення на інші ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Але що робити, коли ухвалу постановлено вже після того, як рішення набрало законної сили? Саме це питання й опинилося в центрі уваги Верховного Суду.
Колегія суддів нагадала: Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2020 року № 5-р/2020 наголосив, що обмеження на апеляційне оскарження ухвали не можуть бути свавільними. Вони мають переслідувати легітимну мету і не порушувати саму сутність права на судовий захист.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у листопаді 2024 року (справа № 757/47946/19-ц) чітко вказала: перелік у частині першій статті 353 ЦПК України не є вичерпним. Ухвала, якої там немає, все одно може бути оскаржена окремо – якщо вона постановлена після рішення по суті спору, і особа не має іншого способу захистити свої права.
Позиція Верховного Суду в цій справі
Верховний Суд звернув увагу на простий, але вирішальний факт: ухвала Київського районного суду від 03 листопада 2025 року була постановлена вже після того, як рішення у справі набрало законної сили. Відповідач фізично не міг оскаржити її разом із рішенням – строки для цього минули.
Тож повернення апеляційної скарги з посиланням на пункт 4 частини п’ятої статті 357 ЦПК України було помилковим. Суд апеляційної інстанції мав відкрити провадження та розглянути скаргу по суті.
Одеський апеляційний суд, відмовляючи у доступі до правосуддя, фактично позбавив заявника єдиної можливості домогтися перегляду ухвали. А це вже порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – права на справедливий суд.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду від 26 листопада 2025 року та направив справу на продовження розгляду. Тепер Одеський апеляційний суд має вирішити питання про відкриття апеляційного провадження повторно – і цього разу вже з урахуванням висновків касаційної інстанції.
Чому це важливо для практики
Для практикуючих юристів описана ситуація – не рідкість. Апеляційне оскарження ухвали, якої немає в статті 353 ЦПК України, часто стає каменем спотикання. Колегія суддів у цій справі послалася на свіжу постанову Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 202/18514/13-ц. Там сформульовано трирівневий підхід до апеляційного оскарження ухвал.
Перший рівень – ухвали, прямо згадані у частині першій статті 353 ЦПК України. Вони беззаперечно оскаржуються окремо.
Другий рівень – ухвали, яких у переліку немає. Заперечення на них додаються до апеляційної скарги на рішення по суті.
І третій – особливий – рівень: ухвали, котрі неможливо оскаржити разом із рішенням через пізній момент їхнього постановлення або з інших причин. Для них двері апеляції мають бути відчиненими, навіть якщо формально вони не потрапили до «списку» статті 353.
Коли суди ігнорують цей третій рівень, вони ризикують створити ситуацію, за якої особа має право, але не має механізму його реалізувати. А це, чесно кажучи, суперечить самій ідеї правосуддя. До речі, схожий підхід Верховний Суд уже застосовував у справі № 761/13612/24 – постанова від 06 березня 2026 року, на яку колегія суддів також послалася.
Справа № 947/15244/23 повертається до Одеського апеляційного суду. Попереду – нове вирішення питання про відкриття провадження за скаргою на ухвалу, яка не дозволила навіть розглянути клопотання про скасування арешту майна. І цього разу судді керуватимуться не лише буквою, а й духом процесуального закону.
