Удар безпілотника по ринку в Златополі – воєнний злочин, який міжнародне право забороняє без жодних винятків. 8 листопада російські війська атакували місто дронами на Харківщині, і один із них влучив у торгові павільйони. Постраждали дванадцять людей. Серед них – 11-річний хлопчик, який просто опинився там у момент удару.
Про атаку повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. Згодом він уточнив, що кількість постраждалих зросла до дванадцяти. Одинадцять осіб дістали поранення, і всіх їх ушпиталили. Ще одна людина пережила гостру стресову реакцію – медики надали їй допомогу на місці.
Рятувальники ДСНС гасили пожежу в торгових павільйонах. Вогонь охопив близько 500 квадратних метрів. За словами Синєгубова, одна жінка перебуває у тяжкому стані, решта поранених – у стані середньої тяжкості.
Чому ринок не є законною ціллю
Тут важливий момент. Коли йдеться про удар по цивільному об’єкту, право дивиться не на те, чим саме стріляли, а на те, куди влучили і що було навколо.
Базове правило називають принципом розрізнення. Сторони конфлікту зобов’язані постійно відрізняти цивільних осіб від комбатантів, а цивільні об’єкти – від воєнних цілей. Це стаття 48 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1977 року.
Цивільними вважаються всі об’єкти, які не є воєнними цілями (стаття 52 того ж протоколу). Міський ринок, де люди купують продукти, – очевидно цивільний об’єкт. Ні вантажівка з товаром, ні торговий павільйон не дають жодної воєнної переваги.
Заборонені дії виглядають так:
- навмисний удар по цивільному населенню (стаття 51(2) Додаткового протоколу I, стаття 8(2)(b)(i) Римського статуту);
- навмисний удар по цивільних об’єктах (стаття 52, стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту);
- невибірковий удар, який не розрізняє цілей (стаття 51(4));
- атака, про яку заздалегідь відомо, що втрати серед цивільних будуть явно надмірними порівняно з воєнною перевагою (стаття 51(5)(b), стаття 8(2)(b)(iv)).
А якщо поруч стояла військова ціль?
Таке питання виникає майже в кожній справі. Іноді поруч справді щось є – склад, техніка, особовий склад. І тоді захист будує на цьому всю лінію.
Але навіть тоді працює принцип пропорційності. Удар, який завдає надмірної шкоди цивільним, залишається незаконним, навіть якщо десь поблизу був законний об’єкт для атаки.
Ключове слово тут – «надмірної». Йдеться не про будь-яку шкоду, а про таку, що явно переважує очікувану воєнну вигоду. Дванадцять постраждалих, серед них дитина, пожежа на пів тисячі квадратів – цю шкоду складно назвати виправданою.
Дрони як клас зброї міжнародне право не забороняє. Забороняють спосіб застосування. Удар безпілотника по ринку оцінюють за тими самими критеріями, що й залп артилерії по житловому кварталу.
Коли один удар стає частиною схеми
Одиничний обстріл і системна кампанія – юридично різні речі. Злочин проти людяності вимагає широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення (стаття 7 Римського статуту).
Сам по собі удар по ринку кваліфікують як воєнний злочин. Якщо ж таких епізодів багато і вони складаються в послідовну лінію, з’являється підстава говорити про злочин проти людяності.
Хто відповідає? Не лише той, хто натиснув кнопку. Римський статут передбачає відповідальність командирів, які знали про злочини підлеглих і не зупинили їх (стаття 28).
Незалежні дані про втрати серед цивільних збирають міжнародні організації. Наприклад, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні. Її звіти потім використовують як джерело в міжнародних провадженнях.
Як такі епізоди розслідують
В Україні подібні атаки кваліфікують за статтею 438 Кримінального кодексу – порушення законів та звичаїв війни. Для слідчих це воєнний злочин, а не «супутній інцидент».
Робота починається на місці. Вибухотехніки фіксують тип боєприпасу та напрямок удару. Слідчі збирають уламки, відео з камер, записи з реєстраторів. Окремо опитують очевидців і постраждалих.
Далі – супутникові знімки. Вони показують, що саме було на місці до удару: ринок, житлові будинки, дитячий майданчик. Це важливо, бо захист часто будує версію про військовий об’єкт.
Паралельно працює Міжнародний кримінальний суд. Його прокуратура розслідує ситуацію в Україні з 2022 року і має повноваження щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду.
Проблема в іншому. Підозрювані зазвичай перебувають у Росії. Ордер на арешт МКС виконують лише тоді, коли людина виїжджає за кордон. Тому частину справ розглядають заочно, і такі вироки поки що мають радше фіксуюче значення.
Що з компенсацією для постраждалих
Зафіксувати втрати можна в Реєстрі збитків, завданих агресією Російської Федерації. Він працює в Гаазі під егідою Ради Європи з 2023 року.
Перелік категорій там розширюють поетапно, тож варто стежити за оновленнями. Сама заява до Реєстру не є позовом і не замінює суд. Але вона формує майбутню базу для виплат, коли компенсаційний механізм запрацює.
Окремо можна йти до українських судів із позовом про відшкодування шкоди. Питання лише в тому, як потім стягнути ці гроші з держави-агресора.
Для мешканців Златополя зараз важливіше інше. Зберегти всі документи: виписки з лікарні, чеки на ліки, фото пошкодженого майна. Це не бюрократія заради бюрократії. Саме з таких паперів потім складається доказова база – і для кримінальної справи, і для майбутніх виплат.